Море – це моє життя

Наче неслухи-хлоп'ята.

І стрибають і сміються,

Вітер їм лоскоче п'яти.

Вгору, вниз і знову вгору

Підганяє дужий вітер.

Розгойдав він ціле море –

Як же хвилям не радіти 

Л. Колос 

Крим - це край багатьох відомих митців, яких об'єднує любов до краси. Одним із них є Іван Айвазовський, якому у 2017 році виповнюється 200 років від дня народження. 

Багато хто з художників звертався та і сьогодні звертається у своїй творчості до зображення моря. Але неперевершеним мариністом залишається Іван Костянтинович Айвазовський. Його по праву називають співцем моря. 17(29) липня 1817 року у місті Феодосії у бідній вірменській сім'ї народився Ованес Айвазян (Іван Айвазовський). Його батько, вірменин, оселився в Криму на початку XIX століття, був порівняно освіченою людиною, володів декількома східними мовами. Хлопчик жадібно схоплював і утримував у пам'яті різноманітні враження. Айвазовському в дитинстві доводилося працювати в кав'ярні, щоб допомогти рідним. Однак саме тоді і почалося для нього пізнання життя. Феодосія до цього часу втратила значення великого міжнародного порту, але все ж у її причалів стояли судна під прапорами різних країн, а в портових кав'ярнях звучали різні мови. Чулися італійські, грецькі, турецькі, татарські, вірменські наспіви. Від природи музично обдарований, хлопчик виконував на скрипці народні наспіви. Деякі з них згодом показав композитору Глінці, який використав їх у своїх творах, наприклад, в опері «Руслан і Людмила». Але більш за все підлітка вабило малювання. Інших можливостей не було, і він малював вугіллям на білих стінах кримських будиночків цілі сцени. Ці малюнки помітив і оцінив градоначальник Феодосії Олександр Іванович Казначєєв. З його допомогою Айвазовський поступив в сімферопольську гімназію, а потім, в 1833 році, в Петербурзьку Академію мистецтв у пейзажний клас професора М. Воробйова — автора перших вітчизняних марин і морських баталій. Учився Айвазовський легко, охоче і захоплено. Це був час Пушкіна, Гоголя, Лермонтова, Бєлінського, Глінки, Брюллова. У пам'яті художника назавжди залишився грандіозний успіх "Останнього дня Помпеї" К.П. Брюллова. Майстерність Айвазовського удосконалювалась надзвичайно швидко. Саме про ті дитячі та юнацькі роки, творчий шлях художника цікаво написав Євген Білоусов в книзі «Оповідання про художника Айвазовського». У 1835 році за етюд «Повітря над морем» йому було присуджено срібну медаль. А в 1837 році на академічній виставці він показав шість картин, що одержали високу оцінку громадськості й Ради Академії мистецтв, яка постановила: «Як І ст. академіст, Гайвазовський (прізвище Гайвазовський художник у 1841 році замінив на Айвазовський) визнаний гідним до одержання за чудові успіхи в живописі морських видів золотої медалі першого ступеня, яка дає право подорожі в чужі краї для удосконалення». Щоправда, через молодість його спершу на два роки відіслали в Крим для самостійних робіт. За кордон Айвазовський поїхав у 1840 році вже сформованим майстром-мариністом. У Римі він написав картини «Штиль на морі», «Буря», «Морський берег», які принесли йому визнання. Його слава прокотилася всією Європою. У 1844 році Айвазовський повернувся в Росію. Тут йому за видатні успіхи в живописі військово-морське відомство присудило звання художника Головного морського штабу з правом носіння адміралтейського мундира. У 1848 році Айвазовський повертається в Феодосію — назавжди, незважаючи на успіх, визнання і прагнення імператорської родини зробити його придворним живописцем. У рідній Феодосії на березі моря художник будує будинок і велику художню майстерню. «Моя адреса завжди — місто Феодосія», — написав він в одному з листів. У творчості художника можна зустріти полотна найрізноманітнішої тематики. Чимало робіт він присвятив Україні, красі її природи, своєрідності побуту («Обоз чумаків» (1862), «Український пейзаж з чумаками при луні» (1869), «Млин на березі моря», «Під час жнив в Україні» (1883), «Весілля в Україні» (1892). У цієї прихильності до України зіграла свою роль близькість Айвазовського до Гоголя, Шевченка. Свої твори, що вражали і вражають життєвістю і природністю, художник малював не з натури, а в майстерні. Айвазовський говорив, що рухи живих стихій невловимі для пензля, писати блискавку, порив вітру, сплеск хвилі — немислимо з натури, художник повинен запам'ятовувати їх. Полотна «Вечір в Криму. Ялта» (1848), «Дев'ятий вал» (1850), «Спокійне море» (1863), «Райдуга» (1873), «Чорне море» (1881) та багато інших вражають своєю масштабністю та неповторністю. У 1898 році Айвазовський написав марину «Серед хвиль», що стала вершиною його творчості. Художник зобразив стихію — грозове небо й бурхливе море, вкрите хвилями, що немов киплять у зіткненні одна з одною. Цей твір — плід довгої й завзятої праці всього життя художника. Незважаючи на те, що після створення цієї роботи він ще два роки працював, влаштовував виставки в Москві, Лондоні й Петербурзі, цю картину він не вивозив з Феодосії і разом з іншими творами заповів рідному місту. Феодосія багато чим зобов'язана Айвазовському. Міський концертний зал, археологічний музей, порт і навіть залізниця — у всіх цих проектах художник брав найактивнішу участь. Завдяки його зусиллям у Феодосії було відкрито художню школу. А найбільшим подарунком майстра рідному місту стала Феодосійська картинна галерея, що носить тепер його ім'я. Неможливо підрахувати, скільки всього полотен створив за своє життя Айвазовський. Самих лише картин майже шість тисяч. А художник ще створював графічні малюнки, акварелі, сепії. Своєю найкращою картиною майстер вважав ту, що стоїть на мольберті в майстерні, щойно розпочату. Іван Костянтинович Айвазовський помер 19 квітня(2 травня) 1900 року. Похований художник у рідній Феодосії. На його могилі в 1903 році спадкоємці встановили виготовлений у Одесі у 1902 році пам'ятник-саркофаг з цілісного шматка білосніжного мармуру (автор — відомий італійський скульптор Біоджолі). На мармуровій дошці з одного боку викарбуваний надпис вірменською (цитування історика Єлисея Єгіше) "Народившись смертним залишив безсмертну пам'ять".

Джерела:

1. М.М. Новоуспенскій "Айвазовський": Альбом. Санкт - Петербург: Аврора, 2000 ; 

http://www.junior.ru; 100 великих художників. - М.: Вече, 2004;

www.litopys.com.ua/.../ivan-ayvazovs%60kyy-velykyy-uro; www.shevkyivlib.org.ua/.../320-vidatny-persony-ayvazovsk...;

bukvar.su › Культура и искусство;

bibliograph.com.ua/rusAyvaz/index.htm; tvirua.com › Біографії Російських художників.