Показ дописів із міткою екскурсія. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою екскурсія. Показати всі дописи

четвер, 21 травня 2026 р.

Книжкові пригоди та руханки

20 травня, у нашій бібліотеці відбулася пізнавальна «читанка-руханка» за участі  колеги, завідувача відділу методично-інноваційної роботи Центральної бібліотеки ім. Г.Сковороди, Ігора Якубовського. Учасниками заходу були дітлахи із спеціалізованої школи №115 ім. І. Огієнка, які із захопленням поринули у світ слова, музики та руху.
Діти співали пісні, вивчали скоромовки, активно рухались та весело проводили час. Такі зустрічі  дарують гарний настрій, допомагають розвивати мовлення, пам’ять, увагу та любов до книги.


Окрім цього, школярі побувати на екскурсії бібліотекою. Особливе зацікавлення у дітей викликали старовинна друкарська машинка, книги 30-х років ХХ століття та старі проектори, які допомогли зазирнути у минуле та побачити, як змінювалися книги й техніка з часом.

середа, 1 жовтня 2025 р.

Мандрівка у світ книги

30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек.У нашій бібліотеці це свято стало особливим, адже нас завітали  маленькі гості — учні приватної школи   Galaxy School.
Дітлахи познайомилися з бібліотекою та навперебій розповідали скільки книг у кожного вдома, дізналися про історію найстарішої книгозбірні, про книги та виставки, побачити старі видання та друкарську машинку, і навіть спробувати друкувати на ній. Цікаво розповідали про власні книги, але багато книг вмить розібрали з полиць, адже саме такої немає вдома, а подивитись кортить.
А далі на них чекала справжня розважальна програма! Наш колега Ігор Якубовський підготував яскравий виступ: разом співали, танцювали та гралися, створюючи радісну атмосферу свята. 
Наприкінці зустрічі діти отримали від бібліотекарів маленькі подарунки + світловідбиваючі наліпки, адже безпека понад усе, а фонд нашої бібліотеки поповнився ще однією цінною книгою, яку ми отримали в подарунок до свята. 
Та найголовніше, наші гості стали новими читачами нашої бібліотеки.







вівторок, 1 жовтня 2024 р.

Вперше в бібліотеці

30 вересня, до Всеукраїнського дня бібліотек, до нас на гостину завітали вихованці дитячого садочка №624. Перше знайомство з бібліотекою, перше перебування серед великої кількість книг та перша можливість помандрувати загадковими лабіринтами поміж стелажів. Щирі посмішки та здивування дітей - це найбільше задоволення та привітання для нас, бібліотекарів, адже, сьогодні - екскурсія, а завтра - активний читач бібліотеки. 



Обов'язковий етап нашої екскурсії - ретро- кімната, де діти побачили книги початку ХХ століття, та мали змогу спробувати подрукувати на старенькій друкарській машинці.
Особливі дарунки для нас - розфарбовані книги!!!



четвер, 23 березня 2023 р.

Дивовижна та небанальна Львівщина (Частина 2)

 Стільське городище


В кінці I тисячоліття нової ери на теренах Наддністров’я існувала країна слов’ян, відома як Велика або Біла Хорватія. Про неї повідомляв імператор Візантії Костянтин Багрянородний у X столітті в своїй книзі “Про управління імперією”. Згадуються також хорвати і в “Повісті временних літ”.

У селі Стільсько-Миколаївського району львівським археологом Орестом Корчинським була виявлена ​​унікальна пам’ятка археології – Стільське городище, столиця Білої Хорватії. Під час археологічних розкопок знайдені залишки житлових, ремісничих будівель, предмети побуту, господарський інвентар, елементи зброї, обладунки вершника і верхового коня, жіночі прикраси. Частина знахідок відкрита для огляду і зберігається в місцевому етнографічному музеї.

Ведмежий притулок “Домажир”

В Яворівському районі, поблизу села Домажир, в 20 км від Львова, знаходиться ведмежий реабілітаційний центр, метою якого є допомога і порятунок ведмедів з пересувних зоопарків, цирків, готелів і ресторанів.
Площа притулку 20 га, тому умови для утримання тварин тут максимально наближені до природних. Кожен ведмідь має свій особистий вольєр площею мінімум 1 тис. Квадратних метрів. Зараз у притулку перебуває 6 ведмедів.

Між вольєрами побудовані спеціальні туристичні доріжки, тому всі бажаючі можуть спостерігати, як живуть бурі ведмеді в живій природі. Для охорони і надійного утримання звірів по периметру огорожі встановлена ​​система електричного захисту.

Ведмежий притулок Домажир – це не тільки місце, де живуть врятовані ведмеді, а й велике освітньо-рекреаційний простір, де можна взяти участь в цікавих освітньо-розважальних заходах для дітей та дорослих, смачно поїсти в кафе, приємно і корисно провести час з друзями та сім’єю.
Грот Прийма

Урочище Прийма розташоване всього в двох кілометрах від міста Миколаєва Львівської області, але знайти пам’ятник, який загубився серед великого лісу, до недавнього часу було не так вже й просто. Але воно того варте! Кам’яне утворення вражає своєю фантасмагорією – здається, ніби воно побудовано з кісток фантастичних істот.

Грот складається з декількох печер, саме тут вперше на Львівщині були знайдені останки неандертальця. Урочище Прийма вважається найдавнішим поселенням мисливських таборів в печерних умовах материкової України, його вік – понад 45 000 років.

Жовква

Жовква – це дивовижне місто, яке місцеві переконливо називають Винники, а карта Нестеров. У Жовкві основний засіб пересування – це велосипед, який місцеві акуратно залишають на головній площі, поспішаючи помолитися мармурову статую Божої матері перед входом в замок.

Чудово виглядає ренесансний ансамбль забудови історичного центру Жовкви, яка задумувалася як «Ідеальне місто». Збереглося багато історичних пам’яток. Відреставрована ринкова площа, по периметру якої розташовані торгові доми з аркадні галереями.

Перлина Львівщини, в минулому – колиска королів, сьогодні тиха і провінційна, але не позбавлена свого шарму, Жовква привітно чекає гостей в будь-яку пору року.

Кам’янецький водоспад

Найвідоміший водоспад Львівської області – Кам’янецький водоспад. Назва цього красеня походить від гірської річки Кам’янка. Перепад висот падіння води в ньому досягає 6 м. Водоспад Кам’янка складається з одного каскаду, який скельним виступом ділиться на два потоки. Як і більшість водоспадів Карпат, неймовірним Каменецький є навесні і після дощів влітку, тоді він стає повноводним.

Справжнім природним чудом є долина річки Кам’янка. В її околицях можна милуватися цілою низкою природних об’єктів, а саме: водоспади, печери, скелі, мінеральні джерела та ін. Долина стане цікавою як в плані туристичної прогулянки, так і наукової.

понеділок, 20 березня 2023 р.

Дивовижна та небанальна Львівщина (Частина 1)

У Львові та Львівській області офіційно зареєстрована 251 тисяча переселенців. Міська влада, волонтери та благодійники з перших днів повномасштабної війни активно допомагають переселенцям.
Якщо Київ – столиця України, то Львів – її серце і душа. Старовинне середньовічне місто, що веде свою історію з 13 століття, назване так на честь сина Данила Галицького, що не втратив свого культурного значення і сьогодні.



Золочівський замок

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок — музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї.
Сьогодні в стінах відреставрованого і відкритого для відвідувачів у 2009 році палаці розміщена експозиція з фондів Львівської галереї мистецтв. Тут можна ознайомитися з цікавими зразками стилізованих предметів інтер’єру XVII-XVIII ст., мальовничими копіями творів провідних європейських художників, регаліями лицарських орденів, цікавою колекцією мисливських трофеїв.
Олеський замок

Відновлений з попелу та руїн Олеський замок сьогодні залишається найстарішим зі збережених замків Львівської області. З XIV століття замок гордо височить на високому пагорбі і є свідком і учасником багатьох подій, що навічно увійшли в історію. Саме тут в 1629 році народився один з найбільших польських правителів – Ян III Собеський. Вважається, що саме після його народження замок почали переслідувати нещастя: землетруси, пожежі, захоплення, шукачі скарбів, які в жадобі наживи трощили все, до чого не дісталися природа і історія.
Сьогодні музей-заповідник налічує близько 1500 унікальних експонатів. У 11-ти залах розміщені унікальні твори живопису, предмети побуту, прикладного мистецтва, гобелени, оригінальні меблі. Музей може похвалитися найбільшим в Україні збіркою дерев’яної скульптури XIV – XIX століть. В цілому це величезне зібрання унікальних творів мистецтва XIII – XIX століть.

Підгорецький замок

Підгорецький замок – справжній рукотворний діамант в «Золотій підкові Львівщини». Велич та красу замку можна одразу помітити неозброєним оком. Будівля варта самих королів. Вона вражає французькою лаконічністю та італійською розкішшю. Без сумніву, Підгорецька фортеця – одна із найкрасивіших в Європі, водночас містична та загадкова. Королівський дім повний справжнісінькими привидами. Екскурсоводи знають, чим полоскотати нерви найсміливішим відвідувачам. Таємниць у будівлі чимало, всіх їх можна дізнатися, тільки побувавши в незрівнянному Підгорецькому замку.

Краса замку полягає в його розкішному екстер’єрі, тому, перше на що потрібно робити акцент – це його зовнішній вигляд. Споглядання фортеці ввечері дуже заворожує, а вдень можна відвідати виставки та презентації всередині, в підвалах побудови. На жаль, внутрішній вигляд не зберігся, але це майже не впливає на магічну атмосферу замку.

Печерний монастир

Печерний монастир в селі Розгірче – нетипова для нашої країни будівля, поява якї датується ще часами язичників. Згодом місце, де проводилися ритуали, було перероблено під монастир, тут займалися своєю діяльністю монахи-відлюдники.

Перша згадка про скельний монастир доводиться на середину 15 століття – вже тоді про монастир з’являються записи, тут селяться ченці. Про те, що вони проживали тут, свідчать келії, які знаходяться на другому поверсі монастиря. Ймовірно, там монахи і проводили своє дозвілля; на другому поверсі також виявлена невелика кімната, що служила коморою. Другий, основний поверх, відведений під храм. Тут можна знайти старовинні написи і зображення святих, які вирізалися на стінах. Біля входу до монастиря стоять дві скелі, які служать своєрідними воротами до нього.
Фортеця «Тустань»
Тустань – це місце де історію можна повернути назад та стати частиною культури Українського Середньовіччя. 
Здалеку місто-фортеця Тустань нагадує гору з фільму Володар кілець або Хоббіт – вона так само загадково видніється в ранковому тумані, і так само велично підноситься у вечірній час.
Тустань приваблює безліч любителів походів – це благодатна місцевість для того, щоб розташуватися і спостерігати за фортецею біля багаття в вечірніх сутінках. Також, Тустань дуже люблять скелелази і любителі екстриму. Неподалік від Тустані є музей, де можна дізнатися цікаві факти про місто-фортеці.

четвер, 9 березня 2023 р.

Мальовничі куточки Мукачева

У 40-ка км на південний схід від Ужгорода простягається місто Мукачево. Мукачево розташоване на березі річки Латориця. Після Ужгорода це друге за величиною місто в Закарпатті. Через Мукачево проходять великі автомобільні та залізничні магістралі міжнародного значення.
З перших днів війни Мукачево стало «до бою»: людей, які тікали від бомбардувань, зустрічали на вокзалі, годували й скеровували в ЦНАП чи везли на КПП. Або ж поселяли в Мукачеві. До допомоги стали звичайні мукачівці, ЦНАП, Центр громадськості та національних культур (колишній Центр гуманітарної допомоги), управління соцзахисту, Мукачівський державний університет та цілий ряд волонтерських організацій.
Тут багато цікавих пам'яток. Що відвідати в Мукачеві, як не знаменитий замок «Паланок»? У місті збереглася резиденція князів Ракоці - «Білий палац», Свято-Миколаївський монастир часів Київської Русі, будівля міської ратуші початку ХХ століття та ін.

Замок «Паланок»

Мукачівський замок «Паланок» - давня військова фортеця в місті Мукачево Закарпатської області. Це один із найчастіше відвідуваних туристами об'єктів. Замок «Паланок» добре видно здалеку - підґрунтям йому служить пагорб, а точніше - згаслий вулкан, що досягає у висоту близько 68 метрів. Цей пагорб називають Замковою горою. 


Мукачівська ратуша

На центральній вулиці Мукачева височіє красива велична споруда. Місцеві русини називають її «вариською хижею». Це - міська ратуша, пам'ятник архітектури початку ХХ століття, визначна пам'ятка Мукачева. Тут розміщуються органи влади міської ради.


Кафедральний костел Святого Мартіна

Всі, хто приїжджає до Мукачева, звертають увагу на церковну споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича. Це кафедральний костел Святого Мартіна, одна з визначних пам'яток Мукачева. Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.






середа, 8 березня 2023 р.

Кафедральний костел Святого Мартіна


Всі, хто приїжджає до Мукачева, звертають увагу на церковну споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича. Це кафедральний костел Святого Мартіна, одна з визначних пам'яток Мукачева. Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.

Костел Святого Мартіна був побудований в 1904 році та названий на честь одного з найшанованіших святих і покровителя Мукачева - св. Мартіна. До речі, зображення цього святого є на гербі міста. За однією з легенд Мартін поділився своїм плащем з убогим, який виявився самим Ісусом Христом.

Костел Святого Мартіна зводився на місці старого католицького храму, одного з перших культових споруд у Мукачеві. Перлина костелу - старовинна каплиця Святого Йосипа, що датується XIV століттям. Це єдине будова, яка вціліла від колишнього храму. Каплиця виконана в готичному стилі та являє собою кам'яну споруду з вузькими стрілчастими вікнами, укріплену могутніми контрфорсами (опорами). Фасад каплиці прикрашений великою аркою з трояндою та декорований хрестами. До однієї зі стін прибудована кругла вежа, яку вінчає високих чотирикутний дах зі шпилем.

вівторок, 7 березня 2023 р.

Історія пам'ятки



На центральній вулиці Мукачева височіє красива велична споруда. Місцеві русини називають її «вариською хижею». Це - міська ратуша, пам'ятник архітектури початку ХХ століття, визначна пам'ятка Мукачева. Тут розміщуються органи влади міської ради.

Мукачівська ратуша була побудована в 1904 році. Розробляв її проект і стежив за його втіленням в життя архітектор Янош Бабула. Як стверджують місцеві знавці історії Мукачева, коли закладався фундамент ратуші, в наріжний камінь будівельники замурували листа з інформацію про населення міста та кількість в ньому будівель.

Перше, що впадає в очі при огляді ратуші - виступаюча вперед центральна вежа. Вона квадратна в плані, з високим дахом, що нагадує сигнатурку. Опорою вежі служать різьблені масивні колони. По обидві боки від неї розташовані невеликі вежі-еркери з гордо піднятими до неба довгими гострими шпилями. Цікаве архітектурне рішення - віконні арочні отвори, щообрамляють низ будівлі.

Ратуша в міру прикрашена ліпниною, пілястрами та балкончиками. Тільки щоб підкреслити вишуканість і велич. Другий та третій поверхи взагалі оформлені дуже просто, можна навіть сказати, стримано. Це вам не стиль бароко з його химерністю та пишністю. Не будемо забувати, що цю будівлю з самого початку було задумано як адміністративну.

З трьох сторін вежі ратуші розташовані куранти - це робота годинникаря Йосипа Шовінського. Баштовий годинник виготовлявся за спецзамовленням і був зроблений на совість. На той час це були одні з кращих курантів в Європі, як і сама ратуша. Ось вже більше століття вони все так само чітко відраховують хід часу, як і в той день, коли їхній дзвін вперше пролунав у Мукачеві.

понеділок, 6 березня 2023 р.

Перлина Закарпаття


Мукачівський замок «Паланок» - давня військова фортеця в місті Мукачево Закарпатської області. Це один із найчастіше відвідуваних туристами об'єктів. Замок «Паланок» добре видно здалеку - підґрунтям йому служить пагорб, а точніше - згаслий вулкан, що досягає у висоту близько 68 метрів. Цей пагорб називають Замковою горою.

Коли та ким був побудований замок «Паланок», достовірних джерел немає. За припущенням археологів в ІХ столітті оборонне укріплення вже існувало. В літописах XI століття про нього є згадки. Зокрема, мова про Мукачівську фортецю йде в угорській хроніці «Діяння угрів», коли угорські племена (предки угорців) вдерлися на територію Закарпаття та захопили її. Справа в тому, що в той час Закарпатські землі входили до складу держави Київська Русь. Замок «Паланок» будувався як фортифікаційна споруда, він був покликаний захищати кордон Київської Русі від нападів кочових племен - угрів та половців. Вже тоді він славився своєю неприступністю. Ні половці, ні монголо-татари під проводом хана Батия так і не змогли захопити Мукачівський замок «Паланок».

З ХІV століття при подільському князі Федорі Корятовичі відбуваються значні перетворення, зміни в архітектурі фортеці. Був побудований так званий Верхній замок, в якому розташовувалася резиденція князя. Гармати, встановлені на його бастіонах, захищали замок від вторгнення. У внутрішньому дворі Мукачівського замку був виритий колодязь глибиною 85 метрів. У цей колодязь можна було спускатися східцями. За одним із переказів про Мукачівський замок в колодязі був потаємний хід, що вів до міста. Весь пагорб із замком був оточений ровом та укріплений дерев'яним частоколом - паланком, звідси й пішла назва замка.

Надалі облаштуванням фортеці після князя Корятовича займалися різні правителі - угорські та австрійські. В той час велася запекла боротьба за сфери впливу між угорськими князями та австрійською династією Габсбургів.

З середини XVII століття, а точніше з 1633 року, власником замку «Паланок» став князь Трансільванії Дьєрдь Ракоці, який очолив похід проти австрійців. Після смерті трансільванського князя в 1648 році його дружина Жужанна Лоранфті зводить на Замковій горі Середній і Нижній замки.

Замок «Паланок» не раз опинявся в епіцентрі військових подій. Протягом майже трьох років (1685-1688) його брали в облогу австрійські війська. Це була найтриваліша облога в історії Мукачівської фортеці. Оборону тримала жінка - Ілона Зріні, дружина Ференца I Ракоці. Незважаючи на капітуляцію замку, це була воістину героїчна оборона.

Австрійці не знищили фортецю, навпаки, провели реконструкційні роботи та стали використовувати її у військових цілях. Так, в 1703 році замок «Паланок», колишня власність угорської корони, звернув свої гармати проти Ференца ІІ Ракоці, сина Ілони Зріні, що очолив національно-визвольне угорське повстання. Повстанці здобули перемогу.
 
А замок «Паланок» поступово перетворився на серце Трансільванії зі своїм власним монетним двором, де чеканили угорські монети. У власності Ференца Ракоці ІІ замок «Паланок» перебував аж до 1711 року. Австрійські війська знову захопили замок. Поступово він втратив своє військове призначення. Старовинна фортеця, майорат угорської корони, за який було пролито стільки крові, замок «Паланок» на століття був перетворений у в'язницю для політв'язнів. А після того, як в'язницю закрили, його й зовсім покинули. У 20-ті роки ХХ століття тут розміщувалися військові казарми. Пізніше тут був відкритий музей.

На даний час замок «Паланок» відреставрований. Для відвідувачів працює історичний музей, де зібрані унікальні експонати, предмети побуту городян від найдавніших часів, зброя тощо. В замку розташована картинна галерея, тут представлені роботи сучасних живописців. На особливу ​​увагу заслуговує колекція старовинних ікон. Обов'язково відвідайте унікальну виставку «Дерев'яні церкви Закарпаття».

четвер, 2 березня 2023 р.

УЖГОРОД – МІСТО З ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ ШАРМОМ (Частина 2)

Закарпатська обласна філармонія



Будівлю на набережній Ужа, в якій сьогодні царює мистецький дух філармонії, оминути не можна. Вона приваблює своїми незвичними формами і навіть кольоровим рішенням фасаду. Синагога була зведена в неомавританському стилі в 1904 р. Призначалася вона для молитов євреїв, тож і збудована була, відповідно, на кошти меценатів з їх числа.
Будівля має багату на трагізм історію, вона навіть була переоблаштована під конюшню для німецьких та угорських військ за часів Другої світової війни! Доведена до аварійного стану, споруда вже ніколи не повернулася до свого первісного призначення. Євреї в Ужгороді були фактично знищені, а радянська влада не забарилася віддати синагогу міністерству культури. Так і народилася Закарпатська обласна філармонія, яка й розміщена тут сьогодні.

Пішохідний міст і річка Уж

Напевно, найкращі краєвиди Ужгорода можна побачити саме тут. Помилуватися прозорими хвилями давнього Ужа, загадати бажання, простуючи пішохідним мостом зі Старого міста в Нове, закріпити декоративний замок «на щастя» на перилах мосту – це основний перелік тих дій, які ви маєте виконати, підкорившись туристичним традиціям Ужгорода.

Міст має давню історію: згадки про переправу через Уж датуються ще XVII ст. А вже у 1896-1897 рр. міст був підсилений металом і став придатним для перевезення вантажів.
Зовсім поруч з мостом, на поручнях огорожі вздовж набережної Ужа, можна побачити найменшу у світі статую Свободи, вага якої – лише 4кг! Цей витвір мистецтва був тут встановлений у 2011р., але вже отримав шалену популярність серед туристів!
Варто завважити, що Ужгород багатий на міні-скульптури. Часто туристи тішаться, змагаючись у їх пошуку, – спробуйте і ви, а раптом натрапите на унікальний телефон, пам’ятник Джону Леннону, цікавих їжачків, Б. Бартока, чи й щось інше?

Вулиця Корзо


Вулиця Корзо в Ужгороді є найдавнішою і відмінною від інших не лише старовинними будівлями та статусом «пішохідної». Тут спостерігається відсутність звичного для міста озеленення, і здається, що таки вдалося потрапити в абсолютно інший, казковий світ.
Назва вулиці Корзо навіть у перекладі з італійської свідчить про її справжнє призначення: «вулиця, де прогулюються». Свого часу тут прогулювалися Другети та інші аристократи, а простим людям вихід на її територію був заборонений. Сьогодні ж будь-які обмеження скасовані. Але вулиця так і є місцем аристократичного духу. Тут царюють невисокі, максимум в три поверхи, будівлі.
Найвідомішою будівлею вулиці Корзо вважають колишню корчму «Білий корабель», яка зараз є житловим будинком із низкою крамниць та кав’ярень на першому поверсі.

Ця споруда розташована на перехресті вулиць Корзо і Волошина, що носить символічну назву «Хрест». Будівля істинної корчми тут проіснувала до пожежі 1902 р., а потім була відбудована у 1909-му. І хоча про справжню корчму свідчить лише назва, «Білий корабель» не втратив своєї знаковості, а Хрест є незмінним місцем зустрічі людей, які прагнуть знайти одне одного в Ужгороді.
А ще, прогулюючись вулицею Корзо, можна здибати пам'ятник ліхтарнику дяді Колі й помилуватися видом на чудовий костел Святого Юрія, розташований на сусідній вулиці Волошина.

Горянська ротонда

Ротонда, яка гордо споглядає життя Ужгорода з його околиці, є пам’яткою архітектури не лише України, але й загальноєвропейського значення. Достеменно про її вік не знає ніхто – вчені й досі намагаються розгадати таємницю її походження. Проте, деякі дослідження угорських вчених датують цю унікальну шестигранну будівлю Х-ХІ ст. Дослідники всього світу стверджують: таких храмів лишилися одиниці по всій планеті!

Тут і досі можна побачити неповторні фрески з 10 сантиметровим шаром фарби, всотаної в поверхню при створенні цих шедеврів. Здебільшого фрески ілюструють Новий Заповіт.

Ходять легенди, що специфіка шестигранності споруди здатна захистити людину від темних сил. Ймовірно, тому споруда змогла крізь усі випробування пронести своє сакральне значення, щоб уже за незалежної України повернути собі звання храму. Горянська церква у різні часи належала римо-католикам та православним прихожанам, а потім ще й побула філією краєзнавчого музею за радянської влади. Тепер ротонда належить Мукачівській єпархії греко-католиків.

Ужгородський ботанічний сад


Ботанічний сад в Ужгороді був заснований у 1948 р. Сьогодні це – пам’ятка садово-паркового мистецтва всеукраїнського значення. Парк за площею порівняно невеликий – лише 4,5га. Проте, його наповнення незвичними рослинами дає розуміння, що це саме той випадок, коли якість в рази цінніша від кількості! Парк налічує майже 4 тис. видів рослин, здатних зростати на відкритому ґрунті, та понад 1000 – тепличних. Серед них – вавилонська верба, магнолія, софора японська, і навіть – папайя, бананові дерева, евкаліпти, пальми тощо. Одних кактусів у ботанічному саду близько 250 видів!
Прогулянка ботанічним садом дасть змогу у затишку небачених досі дерев та квітів зібрати докупи враження від споглядання міста, насолодитися цнотливою тишею і просто помріяти. А для непосидючої малечі зовсім поруч з ботанічним садом облаштована видовищна дитяча залізниця, нещодавно оновлена з урахуванням вимог сучасності!
Можна годинами розповідати про Ужгород, але найкраще, без сумніву, самому побачити всі його дивовижні туристичні принади в прогулянках.