Відкривши карту Києва...

Чи знаєте ви про походження назви району, в якому ви живете? Ділимося з вами інформацією про історичне значення назв київських масивів і районів.

Відкривши карту Києва, ми бачимо безліч дуже своєрідних, а іноді і безглуздо смішних назв, якими позначають Київські масиви і райони.

Спочатку місцевість називали завдяки природним об'єктам, таким як річки, гори, долини. Наприклад, річка Клов, Почайна, Котурка - все це різні інтерпретації слова "вода". Надалі від цих імен своє ім'я отримувала і місцевість, розташована навколо, а за нею і поселення, засновані там.

Найстаріші київські райони - Оболонь і Поділ. ПОДОЛОМ у стародавніх слов'ян називалася місцевість, розташована під горою. А ось історичні корені слова "ОБОЛОНЬ", йдуть у ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Виходячи з цього, можна припустити, що наша київська Оболонь і заморська італійська Болонья виникли від одного слова, значення якого позначає розливи на луки з безліччю озер.

Значення слова ПЕЧЕРСЬК має відношення до печер. Ймовірно, йдеться про печери Київської Лаври, які населяють монахи вже більше тисячі років.

Район Желяни став нашими ЖУЛЯНАМИ на початку XX століття через друкарські помилки невідомого службовця імперської канцелярії - він лише переплутав букву. Існує кілька версій походження назви цього району. Згідно з однією з них, на місці Жулян розташовувалося святилище давньослов'янської богині смерті - Желі. Відповідно до іншого - ще більш екзотичного - до слов'ян на цій землі жили люди, які поклонялися грецькому богу Сонця - Геліосу, а в давньослов'янській транскрипції буква "Г" легко перетворюється в "Ж".

ВИДУБИЧІ теж мають у своїй історії дві версії виникнення. За першою легендою, в цьому місці виплив на берег ("Видибай") дерев'яний ідол Перуна, який скинув у Дніпро в 988 році князь Володимир Великий під час прийняття Християнства. Інша легенда свідчить про те, що тут існувала стародавня переправа через Дніпро, по якій кияни перебирались на інший берег по річці на дубах.

Сама неймовірна історія стосується КИРИЛІВСЬКОЇ гори, на якій мешкав не Бог і не ідол, а справжнісінький дракон. За давніми переказами, легендарного Змія вбив київський богатир Кирило Кожум'яка, а на місці бою побудували Кирилівську церкву. Проте за іншими давніми легендами, дракон жив в районі Оболоні і смерть йому приніс Добриня Микитич як раз в тому місці, де зараз перехрестя вулиць Богатирська і Добринінський.

БОРЩАГІВКА, швидше за все, названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, а СИРЕЦЬ - чи то від вогкості в тому районі, чи то від необпаленої цегли, сирцю.

Одне з найзагадковіших київських назв - ШУЛЯВКА - йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому - Шелвів борок (так називали невисокий ліс). Пізніше складне для вимови слово перетворилося на Шулявку.

Побутує цікава легенда про назву селища КОНЧА-ЗАСПА, в якому зараз розташувалася база київського "Динамо". У цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали: "Кінчай засипати!".

Смішно, але навряд чи правда - в польській мові немає таких слів. Назва, швидше за все, утворилася від двох озер з такими іменами. Давним-давно там протікала одна з приток Дніпра, але потім її засипали: там, де вона закінчувалась, утворилося озеро Конча, а там, де засипали - Заспа.

ЧОКОЛІВКА - від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9000 рублів на придбання землі.

У КУРЕНІВЦІ - в козацькі часи стояли курені.

На ТЕРЕМКАХ - у часи Київської Русі знаходився терем.

ВІТРЯНІ ГОРИ - пагорби, неподалік від виноградників, де зазвичай сильний вітер.

ОСОКОРКИ - від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.

ВИНОГРАДАР - місце, де вирощували виноград.

ЛИПКИ - від липової алеї на Печерську, що належить Лаврі.

ГАЛАГАНИ- від прізвища господарів, поміщиків Галаганів.

ПОЗНЯКИ - від прізвища Позняка, місцевого поміщика.

Топографічний казус стався з ТРОЄЩИНОЮ. Спочатку на лівому березі Дніпра сусідили два села - Вигурівщина і Троєщина. Одна називалася по імені колишнього власника - дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд). А поруч знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії. У 70-х роках лівий берег почав активно забудовуватися, в результаті чого Вигурівщину спіткала доля московських Черемушек.

Але хтось весь район назвав Троєщиною, хоча насправді жодного будинку, справжньої Троєщини не чіпали. Жителі Вигурівщини, природно, стали обурюватися. Тоді-то і народився абсолютно неприйнятний гібрид Вигурівщина-Троєщина, який тепер красується на всіх київських картах.

Над Києвом сонце травневе блищить

Київ! Виколисаний сивим Борисфеном - Дніпром, обпалений вогняними вітрами історії, овіяний солодким димом весняних садів, омріяний і оспіваний у віршах і мелодіях. Київ, такий древній і сучасний, водночас, є одним з найкрасивіших міст світу. А травневий Київ взагалі нікого не залишає байдужим. Місто, що потопає серед рясного суцвіття каштанових свічок, приваблює, чарує і вражає! Недаремно святкування Дня Києва припадає на цей квітучий період, а саме на останні вихідні травня.

Напередодні загальномасових святкувань у нашій бібліотеці відбулося засідання клубу краєзнавства "Мій Київ". Переважна більшість учасників клубу - це корінні кияни, що закохані у своє місто і життєва доля яких тісно переплетена з Києвом. Велич і багатство історично - культурної спадщини Києва стало однією з основних тем обговорювання.Учасники зустрічі підготували цікаві матеріали про історію Києва, його святині та визначні архітектурні пам’ятки столиці. Спілкування краєзнавців проходило як рідною мовою, так і англійською. І це було дуже актуально, оскільки щорічно збільшується кількість іноземних гостей, що відвідують нашу столицю.

Софія Київська і Золоті ворота, Видубицький монастир і Києво-Печерська Лавра, Андріївський узвіз і Володимирський собор - всі ці визначні місця наочно демонстрували за допомогою карти Києва та відповідних фотолистівок.Жваві дискусії та обговорення, захоплюючи розповіді й гарний настрій стали запорукою успішного проведення краєзнавчого засідання.

  Своєрідну атмосферу свята додавала виставка репродукцій українського художника Володимира Слепченка "Київ як портрет". Серед такої надзвичайно яскравої палітри кольорів кожен може розгледіти знайомі та близькі серцю місця нашої столиці. А саме, Бессарабку, Собор Святого Олександра, вид на Лавру з Арсеналу, дім Михайла Булгакова, Шоколадний будинок, собор Святого Миколая, і навіть звичайне Київське подвір’я.

Київ увібрав у себе мудрість віків і поколінь, накопичуючи неосяжне багатство національної історії й культури, без якого не мислиться українська земля. Про глибину культурної величі Києва можна дізнатися із нашої книжкової виставки - ілюстрації "Над Києвом сонце травневе блищить". Сподіваємось, кожен відвідувач знайде для себе пізнавальну й корисну інформацію про минуле й сьогодення Києва, перегорне фотоальбоми про Київ та порине у незвіданий культурний світ улюбленого міста мільйонів людей.

Київ Михайла Кальницького

До дня Києва наша бібліотека презентує виставку "Київ Михайла Кальницького". Ознайомитись із численними матеріалами й публікаціями відомого києвознавця, історика, літератора, журналіста й просто людини, котра давно і щиро закохана у Київ, пропонуємо усім відвідувачам. 

Усе життя Михайла Борисовича тісно переплетено з культурою, історією й мистецтвом нашого рідного міста. Дослідник київської старовини входить до складу колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, є автором значної кількості статей тому «Київ» Зводу пам`яток історії та культури України.

"Книга – це можливість задати тему для розмови"

Під час ХІ Міжнародної книжкової виставки в Українському Домі наша бібліотека прийняла участь у дитячій програмі Всеукраїнської ініціативи «Додай читання" – Книжкова веселка.

Кураторкою цього чудового проекту виявилась дуже активна, весела, різнобічно-творча і приємна людина – Євгенія Пірог. Перша книга до написання якої ми долучилися, захоплююча Фіолетова.

В одному з інтерв’ю Євгенія сказала: «Книга – це можливість задати тему для розмови». 

Ми разом її і задали, створюючи власноруч останню Веселкову Зелену Книгу. За основу було взято казку невтомної Казкарки Джинні «Марися та котячі походеньки». Дорослі разом з дітьми із задоволенням нафантазували дракона, який співає реп, і створює флаер- шоу, лісових мешканців та гномів, які мріють прийняти участь у великому лісовому концерті. Фінал цікавої історії будемо дописувати разом з читачами бібліотеки. Але головне, що б казка завжди добре закінчувалась, на що ми і сподіваємось!!

Ще ми допомогли нашим друзям із бібліотеки імені М. Реріха у написанні захоплюючої та дивовижної Фіолетової книги.

Дякуємо чарівній та позитивній Evgenia Pirog за такий чудовий захід!!!

P.S. Окрема подяка за книжки для нашої бібліотеки від «Балакучого Шпака»!!!!!