Степан Процюк - конкістадор величного духу

Переконатися в тому, що серед інших сучасних українських письменників – Степан Процюк – один із самих креативних, прийшли до нашої бібліотеки семикласники .

Він – автор близько півтора десятка книжок, лауреат кількох літературних премій. Починав із поетичних проб у складі “Нової деґенерації”, згодом став співтворцем літпроекту “Інша література”.

Відкритість, простота мови і надзвичайно легка звичайність щодо форми спілкування із представниками молодого покоління читачів – ось що вирізняє цього автора від інших.

Під час 22-го Міжнародного “Форуму видавців у Львові” (2015) у ресторані «Лівий берег» відбулася презентація новинок «Коронації слова-2015», де відзнаку «Золотий письменник України» отримав серед небагатьох інших і Степан Процюк.

Відомий письменник розповів про свій творчий шлях, презентував деякі із творів, таких як

"Сорок цистерн любові" , " Аргонавти", "Варвари" та ін. Цікаво і зворушливо, як для дітей, так і для дорослих, прозвучали слова письменника: «Звідки береться зло? Чому одні не можуть і мухи образити, а інші здатні на насильство, психічне і фізичне, над іншою людиною? Я розгорнув перед тобою, юний читачу, динамічну історію людської деградації та гідності, які вступили проміж собою у непримиренний поєдинок…» Дійсно, варто замислюватися над цим частіше усім – і дорослим, і дітям, особливо у наш дуже непростий час. Можливо, саме такі зустрічі і спонукають до міркувань про сенс буття на цьому прекрасному, і в багатьох питаннях, невідомому світі, де у кожної людини, як і в книжці, своя сюжетна лінія…

 

 

Андрій Крижевський: від поміркованого раціоналізму до фантастики!

Андрій Крижевський – письменник – фантаст, лауреат літературної премії «Гілка золотого каштана»(2015) – завітав до нашої бібліотеки на зустріч з восьмикласниками. Його напрочуд професійно представила Ксенія Мацкевич - видавець його творів, яка розповіла про Андрія Крижевського і як про особистість, і як про митця – початківця, і чим саме зацікавив її цей автор.

Весело(адже корінний одесит) і водночас, серйозно( за фахом – юрист) розповів юним користувачам, що саме в 2013 році йому страшенно захотілося поділитися своїм розумінням сенсу життя і тих процесів, які його визначають. І він вирішив, що найкращою формою для цього є… гостросюжетний фантастичний роман. Так «народилася» книжкова серія «Лабіринти Евотона».

Із неприхованим захватом, із великою цікавістю слухали молодого письменника учні та задавали йому різні питання з життя прибульців та про закони співіснування різних планет, описані в його творах.

Декому із присутніх здавалося, що Андрій Крижевський міг бути дуже гарним співбесідником самому Герберту Уеллсу, чому б ні, адже їх об’єднує одне всепоглинаюче почуття - велика любов до наукової фантастики.

 

 

 

   

Зворотній взаємозв’язок був на високому рівні – це значить, що як юні читачі, так і сам письменник однаково задоволені від спілкування. Насамкінець, письменник пообіцяв юним читачам, що далі буде…

"Трояндовий джем" з автографом Тетяни Белімової...

До нашої бібліотеки постійно торується доріжка славнозвісними людьми – і це надзвичайно приємно. Цього разу до нас завітала Тетяна Белімова - чарівна жінка, науковець, письменниця.

Тетяна Белімова дебютувала на «Коронації слова» 2013 року – з романом «Київ.ua», який отримав Третю премію. «Коронація слова» — це унікальний шанс для людини, яка пише, перетворитися на письменника!», - почала свою розповідь пані Тетяна.

Письменниця починала свій літературний шлях із новел. Так, опубліковано кілька збірок Тетяни Белімової – «Тіні» (2012) та «Мертві квіти» (2013). Також, вона – автор підручника «Проза українського модернізму 20-х років ХХ ст.» (2009) та низки наукових статей і рецензій.

2014 рік приніс Тетяні перемогу в номінації «Романи». Її новий твір «Вільний світ» отримав Першу премію.

«Мені завжди хотілося цим займатися – викладати українську літературу і водночас щось досліджувати в ній. Художня література завжди була для мене життєвим обрієм і основним інтересом, тому почуваюся невимовно щасливою від того, що долучила і свої тексти до її обширу!» - зі спокійною щирою довірливою усмішкою письменниця розповідала присутнім на зустрічі користувачам бібліотеки.

На запитання про її літературні уподобання вона сказала, що останнім часом дуже багато читає «колег» – коронаційних письменників. Це такі автори, як Галина Вдовиченко, Дара Корній, Міла Іванцова, Ніка Нікалео, Вікторія Гранецька, Марина Таран, Богдан Коломийчук, Ольга Деркачова. І не коронаційні, але, певно, улюблені з українських – Юрій Іздрик, Світлана Поваляєва, Галина Пагутяк, Юрій Андрухович. Також цікавиться новинками зарубіжної літератури. Серед письменників «далекого» зарубіжжя – Фредерік Беґбедер, Мілорад Павич, Умберто Еко. Але коли є нагода відпочити і розслабитися – обожнює мати під рукою якісний детектив!!! Тут і Агата Крісті згодиться, і Борис Акунін, і старий-добрий Артур Конан Дойл!

На думку Тетяни Белімової, письменницьке ремесло – це праця, праця і праця передусім!За її словами, художник слова і нагадує їй шліфувальника дорогоцінних каменів, чия майстерність полягає у філігранному й скрупульозному обточуванні простих камінців, аби врешті отримати справжній шедевр.

                           

 

Зустріч із письменницею приємно вразила теплом написаних нею історій. Здавалося, що по приміщенню бібліотеки розповсюджується аромат її трояндового джему. Тож щиро бажаємо натхнення, творчих успіхів у створенні нових літературних шедеврів!

Літературне чаювання

Смачно літературно чаювати можливо тільки у приємній компанії. Саме так і було у нашій бібліотеці: чаювали зі Славою Світовою. У теплій невимушеній атмосфері, яка запанувала одразу як тільки вона зайшла – світла, усміхнена, доброзичлива, спілкування розпочалося зі знайомства. Зі слів молодої письменниці, вона – іронічна журналістка, невиправна оптимістка. Панічно боїться джмелів та індиків. Не любить чистити апельсини. Мріє про затишний будинок з величезною кухнею в стилі «Provence». Мріє стати великою письменницею. Обожнює запах книг, кави з молоком та моря. Любить життя. Шукає пригоди, придумує цікаві проекти, розширює коло своїх знайомств.

На прохання Слави, користувачі бібліотеки, які прийшли на зустріч, розповіли, які книги вони читають, які теми цікавлять більше всього. І, звичайно, саме головне – знайомство з творчістю Слави Світової. Вона презентувала декілька своїх книжок і, як справжня акторка, читала свої твори – мініатюри. Зі «Жменьки слів»(одна із збірок ) нібито сипалися звичайні історії, написані надзвичайно вишуканою мовою, вражали своєю чарівною простотою, як запах випеченого мамою хліба.

                         

Дуже енергійна, постійно у творчому пошуку, шановна гостя не тільки захоплюється літературою, вона ще - енергія, рушійна сила та запал проекту «Каралєвна». Це - перший українодівочий сайт гарного настрою, три основних напрямки якого: сайт як інформативно-розважальний майданчик, інтелектуально-тематичні вечірки та навчально-пізнавальні тренінги-семінари.

На думку Слави Світової , життя - як велосипед. Для того, щоб не впасти, потрібно постійно рухатися вперед! Бажаємо натхнення і світлої радості від здійснення мрій!

Моя Любов- це мрії, сподівання

                          

 Я буду в цьому світі не сама,

Бо ви зі мною зрання й до темна.

Мене вже гріє ваших душ тепло,

Три подруги - Надія, Віра і Любов

Світлана Патра 

учасниця фестивалю творчості

дітей-інвалідів "Повір у себе"

Вже вкотре зустрічаються учні 7 –ї школи із своїми «особливими» ровесниками- вихованцями спеціалізованої школи «Надія», де навчаються діти з обмеженими фізичними можливостями. Цього разу в затишній залі бібліотеки думки всіх присутніх були об’єднані темою любові до мами, адже спілкувалися в переддень Дня матері.

Кожна зустріч передбачає час для вільної розмови. Діти почували себе дуже затишно, мали можливість ближче познайомитися, дізнатися про захоплення кожного. Наприклад, учні школи почули, що вихованці з «Надії» - постійні учасники аматорського театрального гуртка і з великим успіхом часто виступають на різних підмостках. Вони неодноразово отримували нагороди, приймаючи участь в конкурсних програмах. Для них – це щастя, самоствердження, як особистості. А загалом для всіх присутніх любов на цім світі – це мрії і сподівання. Згадаймо слова М. Горького, що людина народжена для щастя, як птах для польоту. Це дійсно так. Чудова майстриня пані Анна Савенко з ніжністю і терпінням мами провела майстер – клас з квілінгу. Об’єднані однією справою, діти залюбки допомогали один одному і світилися радістю щасливі оченята, бо створювали яскраву вітальну листівку з чарівними квітами для мами.

Мріють про гарне майбутнє усі без винятку , прагнуть щастя – також . Сподіваються, що поруч завжди будуть їхні щасливі родини. Тому дуже зворушливо звучала пісня у виконані вихованців школи «Надія», в якій були слова:» Я молюся Богу за тебе, мамо, бо ти мій Ангел на землі…». А хіба хтось із людей може сказати інакше?

Не варто зважати на фізичні чи розумові недоліки, адже Бог любить нас такими, які ми є, і вчить нас любити одне одного такою ж любов’ю. Хтось і великих сказав, що світ належить оптимістам. І історія аргументує це. Наприклад:

У віці 26 років Людвіг Ван Бетховен почав втрачати слух.

Майстер подолав духовну кризу. Саме у період загострення хвороби, від 30 до 40 років життя, Людвіг Ван Бетховен створив свої шедеври, які увійшли до золотого фонду світового музичного мистецтва.

Франклін Рузвельт (1882-1945 рр.) ― один із колишніх президентів США. Він став інвалідом унаслідок побутової травми. Влітку під час відпочинку, у 39-річному віці, він побачив лісову пожежу, яку і заходився тушити разом з синами. Декілька годин боролися з вогнем, потім зморені та гарячі викупалися в холодному озері. Як наслідок ― сильна застуда і... невмолимий діагноз лікарів ― поліомеліт. Усі намагання медиків поставити хворого на ноги були безуспішними.

Микола Бідняк (1930-2000 рр.) - визначний живописець і графік, майстер релігійного, станкового та монументального живопису. У 15-річному віці він втратив обидві руки. Йому судилося вижити, і, долаючи терни, стати художником. Навчався свого мистецтва в Канаді, мав численні нагороди. Малював він, тримаючи пензлик зубами. Особливо йому вдавалися фрески та ікони, тому його і запрошували розписувати знамениті храми.

Серед присутніх були як мами, так і бабусі вихованців, які, як ніхто інший, розуміли, що такі духовні об’єднання, як у цей весняний день, є дуже важливими для них самих, оскільки вони можуть дізнатися щось нове про таланти і вміння своїх рідненьких, яких так хочеться бачити щасливими, не дивлячись ні на що. Поділитись власним досвідом і зустріти людей, які їх можуть зрозуміти і підтримати - це можливо, якщо і надалі організовувати такі зустрічі. Працівники нашої бібліотеки завжди готові долучатися до такої важливої справи як соціальна адаптація дітей з особливими потребами, адже переконані у правдивості і актуальності слів українського класика В.Симоненка:

Воскресайте камінні душі 

Розчиняйте серце і чоло,

Щоб не сказали про вас грядущі:

Їх на Землі не було.

Японія: зблизька і здалеку

2017 рік за ініціативою Президента України оголошено роком Японії в Україні. Цього року виповнюється 25-ліття часу визнання Японією незалежності України та встановлення дипломатичних стосунків між нашими країнами.

На початку ХХ ст.. французький учений Андре Бельсер писав: "Жоден народ не надавав такого значення дивовижній красі природи і не спостерігав за нею так уважно й зблизька, як японці, і жоден народ не насолоджувався більше за японців мовчазною принадою мрії і самозосередженням на своїх думках".

У будинках японців усе сповнене поезії. Вірші можна знайти скрізь – і на картинах(какемоно), на дерев'яних ляльках, і просто на предметах побуту( рушниках, серветках тощо) .Поезія японців дуже незвична. Вона сповнена натяків, іносказань. Щоб полюбити такі вірші, треба вміти тонко сприймати природу, насолоджуватися розквітлою трояндою чи туманом, що прозорим серпанком огортає гори.

Український народ також має дуже чутливе ставлення до природи, оспівує її божественну красу і тому розуміє та захоплюється японською культурою. Цікаво, що із давніх – давен у Японії існувала традиція вішати при вході у своє помешкання невеличкі дзвіночки, до яких кріпилися папірці з написаними на них віршовими рядками. Вітер погойдував дзвіночки, а вони відповідали йому тоненьким дзвоном і шелестом папірців, які господарі берегли як зіницю ока. 

У межах заходів до Року Японії в Україні користувачам нашої бібліотеки запропоновано ознайомитися з тематичною книжково – ілюстративною виставкою: "Японія: зблизька і здалеку" представлену добірками кращих зразків японської художньої літератури, книгами про філософію життя, книжкою – альбомом про творчість Мауо Басьо, журналами про цю дивовижну країну. Серед експонатів – речі (надані користувачами бібліотеки), які дають яскраве уявлення про Країну Сонячного Сходу: жіноча сумочка, капелюх, палочки, якими користуються японці за обіднім столом та автограф гостя з Японії, який люб'язно поставив свій підпис аж на 9-ти мовах.

  

  

Протягом поточного року в Україні планується проведення численних заходів, присвячених японській культурі, символом якої є японська сакура. Японія — країна контрастів. Чим вона здивує українців? Насамперед, своїми давнішніми традиціями, яких чітко дотримуються й досі.

Насправді, є чому повчитися, і є що показати, чим можна і треба пишатися на своїй рідній землі.

А рани болять...

Хто воював, хто пам’ятає роки Другої світової війни, а хто тільки слухає історії про ті жахливі події – для всіх війна – це втрати, руйнування, смерть. І незалежно від того, чи це локальна війна, чи світова, вона містить в собі страшну суть, яка закарбовується в пам’яті людей назавжди, бо передається із покоління в покоління через розповіді учасників тих подій, наукові праці істориків, спогади дітей війни і художні твори письменників.

Серед користувачів нашої бібліотеки також є багато таких, кого війна обпекла своїм прожерливо-жертовним, спопеляючим вогнем. І ці рани болять дотепер…Саме для наших читачів, їхніх дітей, внуків і правнуків – книжкова виставка до Дня пам’яті – “А рани болять…».І справді, душевні рани не гояться довго, тому що такі тяжкі спогади про війну житимуть вічно. Серед експонованих книг – документальні матеріали про хід Другої світової війни, останній 1945 – й рік. Також представлені книги про партизанський рух на території України, героїчні подвиги жінок на фронті, твори зарубіжних письменників про фашизм тощо. «Знаймо добре, що ми в себе дома, серед своєї рідної сім’ї, у своїй рідній хаті, що нам ніхто її не дасть, ніхто не відійме, ніхто ж і не обогріє та й не освітить її так, як ми самі»,- писав Пантелеймон Куліш і застерігав своїх нащадків:

Згине срібло, згине злото, 

Занедбаються клейноди, 

Тільки правда на Вкраїні 

По вік вічний не загине, 

Тільки правда, права-воля 

Буде всім жадана доля...

                              (Пантелеймон Куліш)

В долонях Всесвіту - життя

ЗУПИНИСЯ, ЛЮДИНО, НА МИТЬ...

І ВІДЧУЙ, ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ.

ЯК ІЗ СЕРЦЯ КРИК ВИРИНА - 

ЗУПИНИСЯ, ЗЕМЛЯ В НАС ОДНА!

ЯК У СЕРЦІ ТЛІЄ ЛЮБОВ,

ЩОБ КОЛИСЬ РОЗГОРІТИСЯ ЗНОВ.

ЗУПИНИСЯ. ЛЮДИНО НА МИТЬ...

І ВІДЧУЙ. ЯК ПЛАНЕТІ БОЛИТЬ.

Юлия Марченко-Авруцкая ..

На порозі ХХІ століття екологічні проблеми набули статусу глобальних. Людство усвідомлює небезпеку скорочення життя на Землі із-за свого впливу на масштаби природокористування, інтенсивність господарювання, забруднення природного середовища. Однак відчуття тривоги за якість останнього властиве далеко не кожному з нас, жителів міста й села.

Земля, що живить нас, повітря, яким ми дихаємо, вода, яку п'ємо, щорічно зазнають величезних втрат від необдуманої дії тих, хто ними користується.

Природа - це казка, яку потрібно читати серцем.

Погляньте навколо свого села, міста, дачних поселень, у що перетворюються чисті струмки, зелені гаї – усе, що живило народ протягом багатьох віків! Звалище сміття, гори мінеральних добрив чи пестицидів, безгосподарськи залишених просто неба – усе це попадає в ланцюг кругообігу речовин.

Страшні наслідки (не регіонального, а планетарного масштабу) має аварія на ЧАЕС. З 1987 р. лише у Києві втричі збільшилася кількість онкологічних захворювань, у шість з половиною разів – захворювань ендокринної системи, в шість – крові, в 31 – органів дихання. Це – наслідки чорнобильської екологічної катастрофи. Стан природи в Україні – критичний, а в деяких її регіонах деградація має незворотний характер. Основний акцент сучасного етапу екологічного руху — захист і виживання людини і охорона дикої природи. Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права; помилки ж і омани виходять від людей.

До уваги користувачів нашої бібліотеки презентована виставка: "В долонях Всесвіту – життя", серед експонатів якої книги про довкілля, його охорону та виховання любові до краси рідної землі, її багатств заради щасливого майбутнього наших нащадків.