Кохання — як вода, — плавке та бистре...

Сьогодні, 25 лютого 2021 року, виповнюється 150 років від дня народження видатної поетеси, письменниці, перекладачки, фольклористки, культурної діячки Лесі Українки. Багато прочитано творів, переглянуто фотографій, записано різноманітних флешмобів. Та ми, сьогодні, разом із старшокласниками школи №7,  подивились відеовиставу за мотивами казки-феєрії Лесі Українки   "Лісова пісня" у виконанні юних талантів, акторів інклюзивного театру "Перспектива" спільно із інклюзивним театром "Мажор".

Актор завжди очікує овацій, а в теперішній час, їх можна почути і онлайн, адже перегляд, а ще важливіше спілкування в ZOOM із глядачами є найбільшим натхненням для подальшої творчої роботи.

Неймовірно важко це збагнути… Біль навік запікся і застиг.

Голокост. Одне слово, а вміщує в собі стільки болі та людських сліз, одне слово, а мільйони поламаних життів.  Це рана, яка не загоїться ніколи, про яку потрібно пам'ятати та розповідати наступним поколінням, це наша історія, яку потрібно знати щоб не повторити. Сьогодні до нашої бібліотеки завітав кандидат історичних наук,  директор Українського центру вивчення історії Голокосту, Анатолій Подольський, на зустріч із старшокласниками школи №7. Це спілкування насичене історією та фактами вже дало свої паростки - діти взяли почитати книги, які було подаровано нашій бібліотеці для поповнення фонду. 

Боротьба одного народу

На превеликий жаль історія нашої держави не безхмарна. Так 18 травня 1944 року в пам'яті українців, а особливо кримськотатарського народу залишиться "чорним" днем, днем початку депортації, коли всіх, без винятку, будь-то дитина чи літня людина, зігнали до товарних вагонів та відправили за кілька тисяч кілометрів від свої власних домівок. Про такі події варто знати кожному. На зустріч із старшокласниками прийшла кандитат історичних наук Жданович Олеся Петрівна. Багато цікавих фактів старшокласники почули із вуст фахівця, від історії з далеких часів і до часу депортації, про причини та наслідки, та про те, як нелегко кримським татарам і сьогодні.

Коли Земля здригнулася

Наближається "чорна" дата в житті нашої країни, аварія на Чорнобильській атомній станції. Хоча пройшло вже понад тридцять років, та все ж таки, це свіжа рана, котра з кожним роком болить все дужче. Хоч ми і віддаляємось від далекого 26 квітня 1986 року, та наслідки відчуваємо і дотепер. Ми, дорослі знаємо про трагедію, ми її пережили, а майбутні покоління повинні знати. На зустріч із юними читачами завітав Микола Маркіянович Боровко, поет, Член Національної спілки письменників України, лауреат премій імені О. Бойченка та імені А. Малишка. На простих прикладах розповів про те що відбувається в реакторі, про роботу на станції, та, про героїв яких немає з нами, але завдяки яким не сталось ще більшого лиха.

Велика Подяка автору за подаровані книги!!!

Моє майбутнє в моїй професії

Коли ми маленькі, за нас вирішують батьки, та настає час коли рішення потрібно приймати самостійно, важливе рішення, адже від нього залежить наше майбутнє. Про нього - ми думаємо завжди, починаємо задумуватись ще з шкільних років. В теперішній час можна загубитись у виборі професії, та на допомогу завжди прийдуть дорослі. До нас завітала Дарина Арапіна психолог із Київського міського центру зайнятості та розповіла про можливості та підтримку яку можна отримати у виборі майбутньої професії.

Весна і творчість невід'ємні

Весна у розпалі, оживає природа разом із творчістю. Сьогодні в стінах нашої бібліотеки відбувся захід, про який хочеться розповідати, розповідати і розповідати. Учасниками були вихованці спеціальної школи "Надія", студенти НАКККіМ та старшокласники школи №7. Особливі актори із театру "Мажор" показали цікавезну виставу про ярмарок, студенти влаштували чудову розважальну програму, чим зацікавили старшокласників ( перед якими вже наступного року постане питання про обрання майбутньої спеціальності). Виступаючи один для одного, можна було спостерігати як сяяли їхні очі, особливо коли виступали та показували свої досягнення діти з обмеженими можливостями.Їх часто звуть "людьми з обмеженими можливостями", проте, як показує їхнє насичене життя, унікальний досвід і неймовірні досягнення, можливості цих воістину великих людей швидше безмежні.

  

"Мовна лікарня" Лесі Мовчун

Шум та гамір заповнили бібліотеку - це діти прийшли на зустріч із письменницею, Лесею Мовчун. В кожного в руках якісь поробки, малюнки, а де хто інтригуюче посміхається. Цікава розповідь про книги, вірші та скоромовки, про їх написання, запитання та відповіді, читання вголос скоромовок, відгадування загадок, а ще читання дітьми підготовлених віршів, дарування заздалегідь намальованих та зроблених гостинців та багато іншого...

Звичайно, ж, фото на згадку!

Селфі з письменницею і равликом який живе у шухляді!!!

Передсвяткові клопоти янголів

Перед новорічними святами потрібно ретельно готуватись, прикрашати власні домівки, і не тільки. Насамперед потрібно готувати ПОДАРУНКИ. Та чи не найкращий, той подарунок, котрий зроблений власними руками. До нас завітали дітлахи із школи №7 на майстер - клас по розпису медових пряників. Робота кипіла, та воно того варто.

                

Чудові подарунки та

                  

задоволені власною роботою діти!!!

В очікуванні дива

Коли замерзла річка
І став біленьким гай,
Прийшов у темну нічку
На землю Миколай.

Н.Тріш

19 грудня, це день зустрічі з мріями. Свято, яке очікують, як дітлахи так і дорослі (в кожного свої задумки). Багато хто з малечі пише листи зі своїми проханнями та побажаннями, дорослі мріють подумки, але все ж таки мріють. Ось і до нас завітало багатезно дітей та дорослих, адже в нас незвичне свято, а свято яке зближує та рівняє  всіх. Сьогодні на зустріч прийшли вихованці спеціальної школи "Надія" та школярі із школи №7. Вийшло чарівне свято: читали вірші, гуморески, разом співали пісень. Ну і, звісно ж, були подарунки створені власноруч, в яких відчувалось тепло та любов з якою їх творили. В дарунок всі учасники отримали чудові журнали "Малятко" та "Пізнайко" (які люб'язно надали видавництва), а від нас, бібліотеки обох шкіл поповнились на книги письменниці Галини Гриненко.

І яке ж свято без смаколиків та спілкування?

А після смакування потрібно підживитись і чимось літературним.

Бо то не просто мова, звуки...

Звуки, слова, мова, а далі - казка. Казка. Це те що ми хочемо бачити, чути, а найбільше - це мрія. Мрія, яка завжди забарвлена в яскраві кольори, де будь-які невдачі закінчуються перемогою, а головне, де добро завжди перемагає зло. 

Для нас стало гарною традицією запрошувати молодого, талановитого Олександра Козинця щоб створити свою власну історію. Юні читачі з великим задоволення взялись за справу. Насамперед історію потрібно придумати, озвучити, намалювати та хором прочитати. Справ було багато, але завдяки спільним зусиллям створили казку про "Чарівника Тарзана". Звичайно казка вийшла про добро.