Відкривши карту Києва...

Чи знаєте ви про походження назви району, в якому ви живете? Ділимося з вами інформацією про історичне значення назв київських масивів і районів.

Відкривши карту Києва, ми бачимо безліч дуже своєрідних, а іноді і безглуздо смішних назв, якими позначають Київські масиви і райони.

Спочатку місцевість називали завдяки природним об'єктам, таким як річки, гори, долини. Наприклад, річка Клов, Почайна, Котурка - все це різні інтерпретації слова "вода". Надалі від цих імен своє ім'я отримувала і місцевість, розташована навколо, а за нею і поселення, засновані там.

Найстаріші київські райони - Оболонь і Поділ. ПОДОЛОМ у стародавніх слов'ян називалася місцевість, розташована під горою. А ось історичні корені слова "ОБОЛОНЬ", йдуть у ті часи, коли люди континенту говорили на одній прамові. Виходячи з цього, можна припустити, що наша київська Оболонь і заморська італійська Болонья виникли від одного слова, значення якого позначає розливи на луки з безліччю озер.

Значення слова ПЕЧЕРСЬК має відношення до печер. Ймовірно, йдеться про печери Київської Лаври, які населяють монахи вже більше тисячі років.

Район Желяни став нашими ЖУЛЯНАМИ на початку XX століття через друкарські помилки невідомого службовця імперської канцелярії - він лише переплутав букву. Існує кілька версій походження назви цього району. Згідно з однією з них, на місці Жулян розташовувалося святилище давньослов'янської богині смерті - Желі. Відповідно до іншого - ще більш екзотичного - до слов'ян на цій землі жили люди, які поклонялися грецькому богу Сонця - Геліосу, а в давньослов'янській транскрипції буква "Г" легко перетворюється в "Ж".

ВИДУБИЧІ теж мають у своїй історії дві версії виникнення. За першою легендою, в цьому місці виплив на берег ("Видибай") дерев'яний ідол Перуна, який скинув у Дніпро в 988 році князь Володимир Великий під час прийняття Християнства. Інша легенда свідчить про те, що тут існувала стародавня переправа через Дніпро, по якій кияни перебирались на інший берег по річці на дубах.

Сама неймовірна історія стосується КИРИЛІВСЬКОЇ гори, на якій мешкав не Бог і не ідол, а справжнісінький дракон. За давніми переказами, легендарного Змія вбив київський богатир Кирило Кожум'яка, а на місці бою побудували Кирилівську церкву. Проте за іншими давніми легендами, дракон жив в районі Оболоні і смерть йому приніс Добриня Микитич як раз в тому місці, де зараз перехрестя вулиць Богатирська і Добринінський.

БОРЩАГІВКА, швидше за все, названа від річки Борщівка, на берегах якої ріс борщець, або щавель, а СИРЕЦЬ - чи то від вогкості в тому районі, чи то від необпаленої цегли, сирцю.

Одне з найзагадковіших київських назв - ШУЛЯВКА - йде корінням в Київську Русь. Тільки тоді ця місцевість іменувалася трохи по-іншому - Шелвів борок (так називали невисокий ліс). Пізніше складне для вимови слово перетворилося на Шулявку.

Побутує цікава легенда про назву селища КОНЧА-ЗАСПА, в якому зараз розташувалася база київського "Динамо". У цьому місці козаки напали на сонне польське військо, і вартові, щоб розбудити сплячих шляхтичів, голосно кричали: "Кінчай засипати!".

Смішно, але навряд чи правда - в польській мові немає таких слів. Назва, швидше за все, утворилася від двох озер з такими іменами. Давним-давно там протікала одна з приток Дніпра, але потім її засипали: там, де вона закінчувалась, утворилося озеро Конча, а там, де засипали - Заспа.

ЧОКОЛІВКА - від прізвища власника друкарні Чоколова, який дав 9000 рублів на придбання землі.

У КУРЕНІВЦІ - в козацькі часи стояли курені.

На ТЕРЕМКАХ - у часи Київської Русі знаходився терем.

ВІТРЯНІ ГОРИ - пагорби, неподалік від виноградників, де зазвичай сильний вітер.

ОСОКОРКИ - від дерева осокір, яке і зараз часто зустрічається в цьому районі.

ВИНОГРАДАР - місце, де вирощували виноград.

ЛИПКИ - від липової алеї на Печерську, що належить Лаврі.

ГАЛАГАНИ- від прізвища господарів, поміщиків Галаганів.

ПОЗНЯКИ - від прізвища Позняка, місцевого поміщика.

Топографічний казус стався з ТРОЄЩИНОЮ. Спочатку на лівому березі Дніпра сусідили два села - Вигурівщина і Троєщина. Одна називалася по імені колишнього власника - дворянина Станіслава Вигури (землі під Києвом йому подарував польський король Сигізмунд). А поруч знаходилися володіння Троїцького монастиря, на яких кілька сот років тому оселилися жителі Чернігівської губернії. У 70-х роках лівий берег почав активно забудовуватися, в результаті чого Вигурівщину спіткала доля московських Черемушек.

Але хтось весь район назвав Троєщиною, хоча насправді жодного будинку, справжньої Троєщини не чіпали. Жителі Вигурівщини, природно, стали обурюватися. Тоді-то і народився абсолютно неприйнятний гібрид Вигурівщина-Троєщина, який тепер красується на всіх київських картах.