«Сама сумна радість на світі – бути поетом»,-
писав Гарсіа Лорка. А якщо поетом і художником, та ще в
такий смутком оповитий наш час…
Незабутня зустріч
із талановитою особистістю - художником і поетом, чарівною жінкою - Надією
Василенко – Коров'янською відбулася 11 грудня в бібліотеці. Була представлена виставка
картин «Янголи Чорнобиля», яка вразила присутніх яскравістю образів: янголи в національному українському
вбранні серед жита, волошок, маків і соняшників, а обличчя прикриті різнобарвними квітами. Це про нас, про
українців, тому янголи на чорному тлі (знакові біди), а яскраві кольори –
символ радості і надії на кращу долю для України.
А потім звучали
вірші і, здавалося, що ці поетичні рядочки написані для кожного із слухачів, бо
панувала цілковита тиша, нібито вони чули голос власного серця. За словами Надії Василенко-Коровянської, вірш – це миттєва думка, емоція, звук, що приходить
ззовні, і відлуння того лягає буквами – звуками – рядками на папір, тому що не
може лишатися всередині».
Ніхто із
присутніх не залишився байдужим,було багато цікавих запитань і
не менш цікавих щирих відповідей . Панувала настільки тепла атмосфера,
що хотілося слухати і слухати, затамувавши подих…
Кохання,
материнство, природа, філософські роздуми про життя – це основні теми творчості
пані Надії, яка своєю поезією вдало і впевнено прокладає місточок між класикою
і сучасним українським модерном у літературі. Тому її твори будуть цікавими і
актуальними як для старшого покоління,
так і для сучасників поетеси, і хочеться вірити, що й для прийдешніх поколінь
також.
Залиши, хоч що-не будь на згадку:
Шелест вітру, лагідність долонь,
Посмішку, очей блакитних ласку
Та душі пекучої вогонь.
Залиши квіток весняну вроду
Та безжурний настрій джерела,
І дощів весняних бистру воду,
Та зимове срібло, що на склі вікна
Насамкінець, звучав ніжний і зворушливий романс про ангелів у виконанні Олександра Мельника. І здавалося, що ангели на картинах нібито оживають адже пісня про них, а головне, з ними – Надія…
Немає коментарів:
Дописати коментар