« Мало любити свій рідний край, його треба знати».
М .Рильський.
Цього разу наші краєзнавці із захопленням вирушили на Черкащину до Корсунь - Шевченківського державного історико-культурного заповідника, осередку нашої національної гідності. Майже в центрі міста на островах чарівної Росі розташований палацовий ансамбль, який створювався понад сто років. Він був започаткований у 1782 р. корсунським старостою князем Станіславом Понятовським як літня позаміська резиденція . Корсунський палац з двосвітньою залою був першим палацом , що збудований у стилі неоготики на землях Речі Посполитої. Коли у 1799р. Корсунський маєток викупила російська казна, його власником став найясніший князь Петро Лопухін. А за часів наступного власника , найяснішого князя Павла Лопухіна, палацовий ансамбль зазнав кардинальних змін (архітектор невідомий). Корсунський палац середини 19 ст. був найбагатшим у Європі. Екскурсійний маршрут привів нас до Корсунь - Шевченківського історичного музею, який було відкрито у 1981 році. Екскурсія розпочалася з ознайомлення з давньою і середньовічною історією. В наступних залах екскурсовод Оксана Гаркава розповіла, що у 1584 році Корсуню було надано Магдебурське право, а Корсунський полк, як адміністративну одиницю було утворено у 1648 р. і він був одним з найбільших в Україні. З минулим цього краю тісно пов’язані славетні імена Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Станіслава ( Нестора) Мрозовецького -корсунського полковника , героя української історичної пісні “ Ой, Морозе, Морозенку” .
Належне місце займають матеріали про власників маєтку Лопухіних -Демідових. Шанобливо зберігають експонати про життя родичів Т.Г.Шевченка та його неодноразове перебування у Корсуні. Шанують пам'ять І.Сошенка- талановитого живописця і одного з найближчих друзів Т.Шевченка, П.П. Чубинського - автора слів Гімну “ Ще не вмерла Україна” (перебував у 1870-1872рр), Стеценка К.Г. - скрипаля, композитора (учня М.Лисенка), Авраменка В.К. - балетмейстра, хореографа, актора.
Почесні місця займають експозиції присвячені : життю і опору окупантам мешканців району у Другій світовій війні; ліквідаторам аварії на ЧАЕС та тим, хто з честю виконував інтернаціональний обов'язок; жителям району взявшим участь у Революції Гідності та бійцям за Незалежну Україну. Ми згадали їх всіх поіменно, бо вони берегли Україну для себе , в собі та задля України.
Усіх зворушили дитячі картини. Дитячі -за віком авторів, але не по змісту і техніці виконання. Художник Ворона Олександр Іванович тепло і з любов'ю написав портрети рідних і близьких людей, а музейні працівники із задоволенням вам розкажуть містичну історію написання автопортрета.
В цій експозиціі художньої галереї багато оригінальних творів художників вартих нашої уваги. Прогулявшись романтичними алеями гранітного острова рушили до «Нечуєвої оселі на березі Росі» (батьковій хаті Нечуя судилося стати музеєм). Відвідавши музей ми наче занурилися у життя родини Левицьких - їх побут , особисті стосунки. Інтер'єр хати виглядає ніби за життя Івана Семеновича. Пізнавальна та емоційна розповідь екскурсовода про життєвий і творчий шлях митця, про напівзабутий твір «Кожум'яки» спонукала піти до бібліотеки та по новому перечитати твори автора.
Немає коментарів:
Дописати коментар