Книга норвезького антрополога Томаса Гілланда Еріксена «Сміття і люди. Зворотній бік споживання»- розпочинається тим, що автор дає цікаве визначення поняттю сміття, оцінюючи його, як "те що знаходиться не в своєму належному стані".
Цікава розповідь про те, як люди намагаються вирішити питання забруднення і охорони навколишнього середовища. У книзі наведено дуже багато прикладів як людство відносилося до цього впродовж історії. Як сміття збиралось, перероблювалось і використовувалось, а іноді і консервувалось.
Антрополог приходить до висновку що чим нижчий розвиток країни, тим більша кількість відходів продукованих нею.
Географія книги торкається великої кількості країн та територій нашої планети. Автор привертає нагальну увагу до проблеми.
Ще кілька десятків років тому розповідь про сміття була не цікава. Бо сміття – це те що ми викидаємо як непотріб. Сьогодні тема екології піднімається цілим світом. І викидати сміття не задумуючись стало набагато складніше. Разом з тим книга норвезького антрополога не є повчальною. Вона про антропологію, про людину і її повсякдення, про те, як вона протягом історії розрізняла навколо себе “потрібне” і непотріб.
І все ж головна тема книги – сміття як таке не існує, сміття –це речі, які втратили свою ідентичність, проте можуть бути ще використані кимсь.
В цілому Еріксен не дає поради як впоратись із цією проблемою, але вказує, що якщо правильно організувати процес, і якщо ми усвідомимо, що те сміття, яке ми викидаємо, нікуди не дінеться і не зникне в просторі то ми зможемо впоратись з цими екологічними наслідками .
А цей ланцюжок – речі, сміття, переробка не закінчиться ніколи.
Твердохліб Валентина
Немає коментарів:
Дописати коментар