Перший удар фашистів
відчули саме українські землі. Київ почали бомбити близько чотирьох ранку 22
червня: заводи, військові аеродроми, мости. Під час першого нальоту загинуло 25
осіб, 76 отримали поранення.
Словами відомої пісні «Двадцать второе июня» розпочалась зустріч наших шановних
гостей – ветеранів: Дрожжиної Лариси Леонтіївни (учасниці партизанського руху в
Україні) та Ніколаєва Олександра Васильовича (учасника Великої Вітчизняної
Війни, полковника авіації) з юними читачами, відпочиваючими в літньому таборі
«Калинонька». До речі, більше
півстоліття вважалось, що військовий хіт «Двадцать второе июня» склав народ. І лише в 2003 році вдалося встановити,
що ці рядки написав Борис Ковинєв – поет
із Полтавщини.
Ця війна залишила
глибоку борозну в історичній долі Європи та світу. Її нищівний вогняний вал
двічі прокотився по території України,
не обминаючи жодного населеного пункту, жодної домівки. Смертоносний буревій
сплюндрував українську землю, позбавив життя, понівечив долі мільйонів людей.
Не було сім'ї, яка б не зазнала лиха, не відчула болі втрат.
І справа не
тільки у тому, що минула війна так і не розв'язала низки складних проблем,
котрі її спричинили, а й у тому, що вона зав'язала нові заплутані вузли у
відносинах між країнами і народами.
Друга світова -
це величезна людська трагедія. І для того щоб ця трагедія ніколи не повторилася ми й
організували зустріч молодшого покоління
з безпосередніми очевидцями та учасниками цих важких випробувань для нашої рідної Землі.
Пам'ять усіх загиблих присутні вшанували
хвилиною мовчання. Ми разом молимося і звертаємося до всіх українців із
проханням берегти мир, добро і злагоду в Україні.
Немає коментарів:
Дописати коментар