Подорож волошинськими стежками Криму

20 січня - День Автономної Республіки Крим.

Крим – це земля, де тісно переплелося коріння сивої давнини і нашого стрімкого невтримного сьогодення, земля, яку з любов’ю називають сонячним краєм, чарівним куточком України.

Коли ми вимовляємо слово Крим, у нашій уяві малюється тепле, найблакитніше в світі Чорне море і ласкаве сонце, стрункі вічнозелені красені-кипариси і білокам’яні світлиці південнобережних здравниць. Крим — це й повита легендами Ведмідь-гора і гостроверхий шпиль Ай-Петрі, дивовижна, нависла над морем споруда Ластівчиного гнізда і пінистий водограй Учан-Су, всесвітньовідомі Лівадійський та Алупкинський палаци.

  Одначе, Крим -  це не лише буйнозелений Південний берег з лагідною чорноморською хвилею і золотавим соняхом сонця, з історичними палацами та визначними місцями. Крим — це й легендарне місто-герой Севастополь і не менш легендарне місто-герой Керч. Це й солоні води Сиваша, вічнохвилюючі героїчні Ішунь та Перекопський вал, Сапун-гора, Малахів курган, Бльтіген та Аджимушкай.

Крим — земля, рясно полита кров’ю і потом, де на кожному кроці історія.

  Сьогоденна тема Криму актуальна і болюча. Бо це не просто втрата (хай тимчасова) території в плані географічному. Це втрата культурного простору, який своєю історією, ландшафтом, архітектурою, літературою і мистецтвом надихав не одне  покоління письменників, художників, поетів.

Саме до цієї дати для відвідувачів бібліотеки  було представлено тематичну виставку: «Поетично-художній Крим киянина Максиміліана Волошина».

« Народився я в Києві і коренями роду пов'язаний з Україною. Моє родове ім'я Кириєнко-Волошин і йде воно із Запорожжя. Я знаю з Костомарова, що в XVI столітті був в Україні сліпий бандурист Матвій Волошин, з якого поляки здерли шкіру за політичні пісні, а (...) прізвище того кишинівського молодого чоловіка, котрий водив Пушкіна в циганський табір, було Кириєнко-Волошин. Я нічого не мав би проти того, щоб вони були моїми предками" (М.Волошин).

Максиміліан Волошин представник двох культур: української та російської. Він став співцем стародавньої країни на сході Кримського півострова — Кіммерії, прославивши її на весь світ у своїх акварелях і віршах.

Максиміліан Волошин разом із художником Костянтином Богаєвським відродили Кіммерію для сучасників та увійшли до «кіммерійської школи пейзажу», позначеної іменами І. Айвазовського,   К. Арцеулова, Л. Лагоріо, М. Латрі та інших майстрів. Пройшовши світом, побачивши багато красивих місць, Максиміліан Волошин закохується в «первісну красу» Східного Криму, свою Кіммерію — прадавню землю кіммерійців, скіфів, таврів, багатьох інших племен та народів.

Поетичну Кіммерію  митець відкрив  у циклах «Кіммерійські сутінки», «Кіммерійська весна» та інших поезіях. Численні акварельні коктебельські  пейзажі Максиміліана Волошина з поетичним супроводом — безцінний дарунок поета й художника сучасникам.

У вірші "Коктебель" особливо спостерігається  кровний зв'язок Волошина з Причорномор'ям:

З тих днів, як отроком біля безмовних

Пустельно-урочистих узбереж

Отямився — душа мені розкрилась,

І мисль росла, різьбилася, творилась

По верхогір'ях, і в розломах теж:

І мріями я напоїв тоді ж

Сни героїчні цих гірських підніж

І Коктебеля кам'янисту гриву,

Мій сум у полини його проник,

Мій вірш — у плюскоті його припливу,

Й на скелі, що гладінь замкнула сиву,

Вітрами й долею карбовано мій лик...

У 1926 році митець пише статтю-роздум про історичну долю Криму і його народів «Коктебельские берега». Аспекти, які були порушені автором в цій роботі, набувають особливої актуальності  саме сьогодні, в світлі трагічних подій на півострові і його анексії путінським режимом. Історія, як це розумів поет, досі була літописом насильства над народами - історія Криму тому яскравий приклад. Так бути не може і так не буде. Волошин в це вірив. У ці трагічні для Криму дні ця віра дуже потрібна!

Запрошуємо всіх бажаючих здійснити віртуальну подорож волошинськими стежками Криму.