Місто легенд - запрошуємо до Чернігова!

Книга представлена на полицях нашої бібліотеки.

В історичній документації про місто згадали у 907 році в "Повісті временних літ". Та є й археологічні свідчення, що підтверджують існування поселень ще до IX століття.

Антонієві печери 

Антонієві печери – унікальний підземний архітектурний комплекс, заснований на початку ХІ ст.  Одне з місць релігійного паломництва. 

Печери являють собою систему підземних і наземних храмів, з’єднаних між собою галереями. Загальна довжина підземного комплексу – 350 метрів, його приміщення розташовані на глибині від 2 до 12 метрів. На деяких стінах споруд збереглися стародавні фрески. 

Температура в підземних приміщеннях становить близько +5 °С

Будинок Мазепи

Будинок полкової канцелярії, також відомий як «Будинок Мазепи» або «Кам'яниця Лизогуба», був побудований наприкінці XVII століття в стилі українського бароко. Першим володарем будинку був відомий полковник Яків Лизогуб, але після його смерті дім було продано гетьману Івану Мазепі. Пізніше тут розташувалася полкова канцелярія Чернігівського козацького полку. 

Доволі тривалий час будівля пустувала та навіть почала рушитися, і лише у 50-х роках ХХ століття будинок повністю реконструювали та відновили у всій красі.

Червона площа

Червона площа, а також сквери та бульвари, що її оточують – один з наймальовничіших районів Чернігова. Це також культурний та адміністративний центр міста. 

Колись ця територія була околицею Чернігова та знаходилася майже за межами міста. Пізніше тут заснували ринок, навколо якого почали будувати адміністративні та торгові споруди. Так поступово площа на околиці перетворилася на жвавий центр сучасного міста. 

Національний університет "Чернігівський Колегіум"

Чернігівський колегіум вважається перлиною архітектури у стилі українського бароко. Він був заснований у 1700 році за прикладом Києво-Могилянської Академії та став одним з перших вищих навчальних закладів на Лівобережжі України.

Протягом ХХ століття навчальний заклад, котрий готував вчителів, пройшов довгий шлях реорганізації, і лише у 1998 році був перейменований на Чернігівський державний педагогічний університет ім.Т.Г. Шевченка, а кілька років потому здобув статус Національного.

Легендарні міста Козелець і Чернігів!

Продовжуємо  цикл краєзнавчих подорожей вихідного дня. Цього разу нашу увагу привернула багата своєю історією і незрівнянними пейзажами Чернігівщина. Стародавні храми та інші пам'ятки архітектури, вік яких обчислюється понад тисячу років, мають як загальнодержавне так і світове значення. Це дозволяє назвати Чернігівщину справжньою колискою української історії.

Першим місцем на нашому екскурсійному маршруті - містечко Козелець. Собор Різдва Богородиці -  найпрекрасніше спорудження, що залишила Чернігівській землі історія. Мати Олексія і Кирила Розумовських - Наталія, за свої кошти побудувала тут собор разом із чудовою дзвіницею. Храм був зведений завдяки її вірі і подяки Богу за щасливі долі своїх синів. Цей собор відомий збереженим унікальним дерев'яним іконостасом, який був виконаний за проектом В. Растреллі - прославленого придворного петербурзького архітектора.

Чернігів – унікальне  історичне  місто з незбагненною аурою . Першим на нашому шляху постає Дитинець (Вал) - найдавніша частина Чернігова. Саме тут зосереджено безліч музеїв та історичних пам'яток. 

Серед них – Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В.Тарновського, заснований в 1896 р.: 14 (26) листопада урочисто відкрито Чернігівську губернську вчену архівну комісію і її історичний музей, а наприкінці року губернська земська управа одержала заяву В.В.Тарновського, в якій відомий громадський діяч, колекціонер і меценат пропонував земству прийняти в дарунок колекцію старожитностей і створити на її основі.

Унікальний Спасо-Преображенський собор,  найдавніша пам'ятка архітектури часів Київської Русі, який добре зберігся до наших днів і продовжує функціонувати. Це - не просто окраса Чернігова, святиня давнього Чернігово-Сіверського князівства, а й справжнє архітектурне диво.

Борисоглібський собор – унікальна споруда давньоруського зодчества,  закладений  князем Давидом, хрещеним Глібом – онуком Ярослава Мудрого (XII століття). Собор зберіг в собі риси давньоруського сакрального будівництва. В даний час тут функціонує архітектурний музей. Поруч з собором розташований пам'ятник архітектури XVII століття - Колегіум, який раніше входив в монастирський комплекс.

Чернігівський  колегіум  був одним із  найстаріших середніх учбових закладів, зведений на Лівобережній Україні. Різноманітність стилів, асиметричність споруди, різний архітектурний декор, але гармонічний і цілісний витвір. Колегіум був заснований у 1700 році архієпископом Іоаном Максимовичем за підтримки гетьмана Івана Мазепи.

Дитинець (Вал) - найдавніша та первісна частина міста Чернігова. Дитинцем або Кремлем називалася внутрішня, найбільш укріплена частина стародавніх міст Київської Русі. Це був політико-адміністративний центр, внутрішнє місто, де знаходився княжий двір, військова дружина, проживали бояри і церковна влада.

«Будинок Мазепи», де, згідно з легендами, старий гетьман ховав свою юну кохану Мотрю Кочубей. Найоригінальніша прикраса між вікнами західного фронтону - тризуб, гадають, що цей древній символ ліг в основу сучасного Малого герба України.

Єле́цький  Успенський  монасти́р- один з найдавніших монастирів України, найдревніший і великий монастир Чернігова, розташований на  південно-західному схилі Бо́лдиних  гір. На відстані близько кілометра від центру стародавнього міста - Дитинця. Монастир був заснований в середині 11 ст. князем Святославом Ярославичем у хвойному лісі, звідси і назва - Єлецький. Існує припущення, що на цьому місці, яке називали Єлецькою горою, до заснування монастиря, розташовувався княжий двір - резиденція чернігівських князів дохристиянського часу (один з князів похований поруч в Чорній могилі).

Троїцько-Іллінський монастир, який є резиденцією архієпископа Української церкви Московського патріархату. На території цього комплексу розташована 65-метрова дзвіниця, з якої відкривається приголомшливий краєвид  на місто.

 У 1662 р в Іллінській церкві, що біля Антонієвих печер, сталося диво. Протягом 8 днів з очей ікони Богоматері, що знаходилася там, текли сльози, ніби оплакуючи біди українського народу за часів «Руїни». Ця чудотворна ікона стала причиною великого напливу паломників і архієпископ Чернігівський Лазар Баранович вирішив розширити Іллінський монастир. У результаті на сусідній горі в 1672 році почалося будівництво Троїцького монастиря пізніше об'єднаного з Іллінським і названого Троїцько-Іллінським.