"Отця сивобрового бачу, і брата,
і матір свою... Над братнім усопшим народом ми молимось, мертві й живі"
Д. Павличко
Кривавий вересень... Бабин Яр... Наш невимовн6ий біль... Наша нетліюча пам’ять...
Одна з найчорніших сторінок літопису зла та страждань, викарбувана людською кров’ю.
Після Другої світової війни назва Київського яру стала символом страшної
трагедії. Так історично склалося, що Бабин яр, і в Україні, і в світі означає
значно більше, бо є відкритою адресою масових розстрілів часів минулої війни.
Саме тут з вересня 1941 року по вересень 1943 року відбувалися незлічені вбивства
єврейського населення, ромів, українців, радянських військовополонених,
партизанів-підпільників. Київський яр став братською могилою для українських
євреїв, п’яти циганських таборів, моряків Дніпровського загону Пінської
військової флотилії, членів ОУН, серед яких відома поетеса, "нескорена
українка", відважна жінка - Олена Теліга.
За різними підрахунками жертвами злочинного окупаційного режиму стало
від 70 000 до 200 000 тисяч чоловік.
До дня пам’яті жертв Бабиного яру (29 вересня) у бібліотеці представлено
виставку-спомин "Бабин яр: без права на забуття". Кожен відвідувач
зможе ознайомитись із тематичними матеріалами та вшанувати пам’ять усіх
загиблих на Київських схилах.
Біль та скорбота за невинно вбитими жертвами різних народів повинні об’єднувати
усіх нас, незважаючи на національну чи релігійну приналежність.
Немає коментарів:
Дописати коментар