Дороги, окутані пилом, якими ми йшли у бій

   

  Сьогодні, коли спокійне й розмірене життя українців порушують  події на Сході, ми всі через душу й серце пропускаємо неодмінну значимість слів «мир», «свобода», «незалежність». Десятки років минули від тих тривожних вікопомних часів розгрому фашистської орди, а люди старшого покоління й нині у вітальних листівках з року в рік бажають один одному якнайвищого людського блага – мирного неба над головою.

  Своїми подвигами прославили нашу Вітчизну різні покоління українського народу, які на своїх плечах винесли тягар найстрашнішої війни ХХ століття  - Другої світової. У найтяжчий час для нашої землі мільйони українців, у тому числі тисячі киян, пішли на фронт, ставши  добровольцями. Але були й такі, хто в суровий воєнний час боровся з ворогами у глибокому тилу – це герої-підпільники. Вони зробили неоціненний внесок у перемогу над загарбником.

   Однією з таких постатей і є наша гостя, учасниця партизанського руху в Україні, безпосередній очевидець тих трагічних подій, представниця жіночої статі, чий подвиг неможливо не оцінити, ні порівняти – Дрожжина Лариса Леонтіївна.

       Пам'ять…  Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фронтових фотографій,  які зберігають колишні партизани, і не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці перемоги над фашизмом. А юне покоління , про їхні бойові подвиги, їхнє героїчне життя зможе дізнатися сьогодні тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури.

      Із розумінням того, що, на превеликий жаль, і сьогодні Україна потопає у вогні гніту та неспокою, як ніколи раніше, рідна  земля потребує захисту,  а українські солдати нашої з вами підтримки. Тому учні 115 школи, які завітали цього дня  у бібліотеку   долучились до Всеукраїнської акції «Голуб миру». Кожна дитина прикріпила паперового голуба до прапора нашої держави, якій ніби молив у неба, щоб  землі були квітучими, а держава незалежною, щоб кожного ранку у безхмарному небі піднімалось сонце, а над Україною лунала переможна пісня.