вівторок, 24 травня 2016 р.

Сучасна бібліотека - провідник до осередків Національно-культурної спадщини


Цього разу до краєзнавчої подорожі нас спонукали значущі календарні дати: День музеїв, який ми відзначаємо у травні(18 травня) та 55-і роковини від дня смерті Катерини Білокур ( 10 червня 1961 р.).
В рамках нашого краєзнавчого проекту "Україна: Terra Nova" ми здійснили подорож до Флігеля маєтку Репніних, де у 1843, 1845 роках зупинявся Т.Г.Шевченко, відвідали скульптурну алею, Яготинську картинну галерею. Але головною метою нашої мандрівки стало село Богданівка, де знаходиться Меморіальний музей – садиба Катерини Білокур.

Враховуючи роль англійської мови як мови міжнародного спілкування, з метою сприяння її вивченню та розширенню доступу громадян до світових освітніх і культурних можливостей, які відкривають знання та використання англійської мови, 2016 рік було оголошено Роком англійської мови в Україні.
Ми вирішили приєднатися до державної кампанії по популяризації англійської мови, та зробили віртуальну подорож двома мовами – англійською та українською для наших користувачів.
The memory of a visit of the Great Kobza-Player to Yahotyn goes from one generation to another. Beginning from his first visit on 2 July 1843, he stayed in the estate of prince Repnin. They gave an outbuilding at his disposal, and he decorated its walls with his own pictures.
Із покоління в покоління передається пам'ять про перебування в Яготині Великого Кобзаря. Починаючи з першого приїзду, 2 липня 1843рю, він гостював у князівському маєтку Рєпніних. Шевченкові був відведений будинок-флігель, стіни якого він прикрасив своїми малюнками.









K.V.Bilokur, the prominent folk painter of Ukraine, who is well known abroad, was born and worked in Yahotyn district. There is a museum in Bohdanivka, at her birthplace, and her paintings are exhibited in Yahotyn picture gallery.

На Яготищині народилася і творила видатна народна художниця України К.В. Білокур, імя якої відоме далеко за межами України. Нині в Богданівці, на її батьківщині, діє музей-садиба, а картини художниці експонуються в Яготинській картинній галереї.





The Apples of Bohdanivka is known worldwide.
Відомі всьому світу "богданівські яблука".


The Second World War took the lives of many Ukrainians. A memorial the lost.
                   Друга світова війна забрала життя багатьох українців. Меморіал загиблим.
Kateryna Bilokur is a giorious daughter of the Ukrainian nation. The wonderful achievements of her incomparable talent are known and respected in the world.
When you have time to visit Bohdanivka, a village 18 km to the east of Yahotyn, pay a visit to that wonderful place, where on 7 December 1900 she saw the world for the first time, and made her first steps. Her family house was destined to become known in the most distant regions of hhe world. After a major repair it turned in to a museum, inaugurated on 26 November 1977. Just a common Ukrainian village...
And here is the painter`s house. A wicker fence frome the street and the same giant elm-tree that used to grow in Kateryna`s lifetime has broadly spread its branches.
Next to the gate there is a monument of polished granite bearing the words, addressed to people: "Let usbow to the lande, were Kateryna Bilokur used to live and work. Here, out of the wite village house the creative work of the folk painter walked into the big world, and the painting went to the people. Let us take care of this sacred thing!".
Катерина Василівна Білокур - славетна дочка українського народу. Чудові здобутки її незрівнянного таланту відомі й шановані в усьому світі.
Коли вам трапиться нагода побувати в Богданівці, а це село лежить з а 18 кілометрів на схід від Яготина, завітайте до того чарівного куточка, де 7 грудня 1900р. вона побачила світ, де зробила свої перші кроки. Батьківській хаті судилося стати знаною у найвіддаленіших куточках планети. Капітально відремонтована, вона й стала музеєм, відкриття якого відбулося 26 листопада 1977 р. Звичайнісіньке українське село...
А ось і садиба художниці. Від дороги плетений тин - такий самий, як за життя Катерини Василівни, велетень-в`яз розкинув широко свої віти. Коло хвіртки - стела з полірованого граніту, на якій слова, звернені до людей: "Вклонимося землі, де жила й працювала Катерина Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці, пішла до людей її малірська поезія. Бережемо святиню!".



                                                    




      
                           


The people, who remember hteir fellow-village are stille alive. Even the museum keeper is the lady, who visited the painter and helped her around the house.
Bohdanivka memorial consists of a patch of land and building, where the trees that are contemporary to the painter grow. There is aiso a wonderful live sculpture of Kateryna. She passed away on 10 June 1961. And the paintings were left to successors...
Живі ще ті люди, котрі пам`ятають свою односельчанку. Ось і нині берегинею музею є жінка, яка свого часу заходила до художниці та допомогала їй господарювати.
Богданівський меморіал складається з хатньої ділянки та садиби, де ростуть дерева - сучасники художниці та встановлено прекрасну скульптуру Катерини Василівни на повний зріст. Її життя згасло 10 червня 1961 року. Нащадкам залишилися її картини.
Бібліотечний туризм до осередків духовності і культури сприяє творенню генетичної пам’яті народу, відродженню духовних цінностей!!! Приєднуйтесь до наших «Музейних вихідних»!!!!
                             

                                  



вівторок, 17 травня 2016 р.

Вертайся, рідна мово, піснею, у серце народу, у душу Вкраїни!


18 травня 1876 р. вийшов так званий «Емський указ» (Емський акт про заборону української мови). Ще ніколи світ не бачив такого жахливого злочину проти мови! Мова – це основа культури кожної нації, найбільший її скарб, і силою відібрати її в людини чи народу – все рівно, що відібрати усе минуле й майбутнє, позбавити людину й народ найприроднішого - життя!!!

Українська мова, хто не був зачарований, почувши її в піснях, поезії, прозі!
«Вертайся, рідна мово, піснею, у серце народу, у душу Вкраїни!» - так ми назвали наш поетично-музичний концерт.
Наші гості, кращі представники творчої інтелігенції, своїм життєдайним словом стали на захист рідної мови, змогли донести й передати її щиру красу та мелодійність!
Композитор і виконавець власних пісень під гітару, оригінальний майстер української пісні – Ігор Якубовський. Поет, науковець, доктор історичних наук, професор полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка – Ростислав Радишевський.
У плідному творчому союзі митці створили понад півсотні пісень, чимало з яких були виконані на концерті. У поезії Р. Радишевський оспівує вічні цінності людського життя, які ніколи не втратять своєї значущості. То ж недивно, що вірші поета з такою легкістю накладаються на музику і в результаті ми чуємо пісні, які хочеться наспівувати вже з перших почутих акордів. А чуттєвий та проникливий голос І. Якубовського, що ллється рікою з відкритої душі, нікого не залишає байдужим.
Ми, українці, пишаємося своєю мовою!







Фото на згадку

неділя, 15 травня 2016 р.

Засуджені за 58…


Чимало трагічних сторінок вміщує літопис історії рідного краю. Та є серед них й такі – що й до цього часу хвилюють і тривожать душу кожного українця. 15 травня – національний День пам’яті жертв політичних репресій. Цього дня Україна вшановує усіх безневинно загиблих часів злочинного більшовицького режиму. У вічній пам’яті та скорботи про мільйони покалічених доль, про людей, розстріляних без суду й слідства, відправлених до таборів та заслань, позбавлених своїх громадянських прав. Згадуємо знищених радянською владою розстріляну інтелігенцію, селян, закатованих патріотів.
Близько 40 тисяч українців стали жертвами наймасовішої «чистки» від «ворогів народу», ухваленої наказом НКВС СРСР(№200447) 5 СЕРПНЯ 1937 РОКУ, ЩО ТРИВАЛА ПОНАД 15 МІСЯЦІВ. Головним наслідком «Великого терору» було фізичне винищення активної та інтелектуальної частини нації.
Сьогодні, невинні жертви диктаторської влади є нагадуванням про цінність незалежності й свободи. І лише спільне усвідомлення масштабів трагедії має стати запорукою верховенства гуманізму, взаєморозуміння й миру.
Темі політичних репресій на Україні присвячена історико – документальна виставка «Засуджені за 58…». Хронограф трагедії ознайомить читачів із великим втратами нашого народу, спричиненими тоталітарним режимом.

четвер, 12 травня 2016 р.

Геній з Андріївського узвозу.


15 травня 1891 року в Києві, у родині професора Київської духовної академії народився Михайло Булгаков. У цьому році ми відзначаємо 120-літній ювілей з дня народження цього видатного письменника, драматурга, відомого далеко за межами нашої країни.
Творчість Булгакова невідворотно пов’язана з батьківщиною, із рідним Києвом. Майже в усіх своїх творах, навіть у тих, сюжет яких розгортається в інших місцях, письменник начебто мимоволі, кількома словами його згадує. Майстер змалював його живий, яскравий портрет в нарисі «Київ - місто». Автор оспівує вічні образи Києва – сади, вулиці, Дніпро, зорі, сонце: «Місце прекрасне, знамените, зачароване. Ех, перлина – Київ». Загальновідомий афоризм: щоб пізнати поета, потрібно побувати на його батьківщині. Проте, саме місце народження, мабуть, не так вже багато важить, якщо людина, митець, не приросла до нього частинкою своєї душі і не оспівала його у своїх творах.
Саме напередодні ювілею М.Булгакова бібліотека підготувала книжкову виставку - інсталяцію «Геній з Андріївського узвозу», яка представлена в нашій рекреаційній зоні "Бібліо -Relax - Задоволення".
                       

                                


Пропонуємо почитати:
1.Лавров Д.А."Святий Київ наш великий...". - К.:Криниця, 2002.-152с.
2.Булгаков, М.А.Белая гвардия; Киев-город- Харьков:Фолио, 2007.-502с.
3. Булгаков, М.А. Мастер и Маргарита: роман/М.А.Булгаков. - М.: Худ.лит.,1998.-384с.
4. Шленский, Д.,Браславец, А.Андреевский спуск: культурологический путеводитель - К.:Изд.Дом "Амадей",1998. - 240с.
5. Воспоминания о М. Булгакове: Сборник.-М.:Советский писатель,1988. - 528с.
6. Дневник Елены Булгаковой. М.:Изд-во"Кн.палата",1990. - 400с. (Изд. рукописного наследия).

четвер, 5 травня 2016 р.

Зорять з граніту вічні солдати, болями їхніми пам'ять живе.

Минає 71 рік від дня завершення найжорстокішої в історії людства Другої світової війни. Дорогу ціну заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни 1939-1945 рр. Історія на терпить коректив, не потребує як нещирого прикрашання, так і необ’єктивного оцінювання. Вона вносить вироки сама і не приймає їх оскаржень. І саме в цей неспокійний час  актуально говорити про Другу світову війну,щоб через свою душу й серце пропустити неодмінну значущість слів «мир» та «свобода».


Бібліотека організувала  для учнів 4 та 8 класу 115 школи зустріч з очевидцем   тих трагічних подій  - ветераном, учасницею партизанського руху в Україні – Дрожжиною Ларисою Леонтіївною.  Кажуть, що час лікує рани. Проте ветеранам їх спогади про страшні роки війни завжди завдаватимуть болю. В уяві знову і знову поставатимуть ті, хто не повернувся з бою, хто не дожив до Перемоги. Учні, затамувавши подих, слухали мудрі, вагомі, авторитетні  й  дуже цінні, для нинішнього покоління, слова представниці  жіночої статі, чий подвиг неможливо не оцінити, ні порівняти.





До речі, півроку тому Лариса Леонтіївна була нагороджена медаллю «70-ліття визволення України», яку вручив президент України. Діти теж не залишили без подарунків нашу гостю.


На завершення - символічна «хвилина миру».
Ми шануємо наших сивочолих ветеранів, які пропагують кращі зразки любові до Вітчизни!!!! Зичимо насамперед їм міцного здоров’я та довголіття!