Купайло прийде у квітучому вінку!

Одним із найдавніших народних свят початку липня є Івана Купала – 7 липня (інші назви: Купайла, Іванів день тощо), яке знаменувало вшанування бога Сонця. О цій порі літнього сонцевороту, сонцестояння, вважалося, небесне світило досягає найбільшої сили й повертає на зиму. Сонце, як уособлення світла й добра, святкує перемогу над темними силами, а тому, коли виринає з-за обрію, «грає», «скаче» і «радіє». Назва свята пов’язана  з іменем Купайла – божества родючості, урожаю, добробуту та лікарських рослин, а обрядодії приурочували вшануванню молодості, вроди, кохання й очищення. На свято Купала велику силу мають  вогонь і вода, а ще більшу  - дерева, зілля і трави. За народним повір’ям саме цієї чарівної ночі розцвітає раз на рік дивоквіткою папороть і можна знайти таємничу розрив траву, що на скарби вказує. А інші трави: материнка, ромашка, аїр, лілея, подорожник  - о цій порі мають дійсно найбільшу силу.

Про бога Купала знаходимо відомості і  у «Велесовій  книзі»: «…Коли Купало прийде у вінку, що покладений на голові його, сплетений із віття зеленого, і квітів, і плодів».

На передодні  цього улюбленого народного свята,  молодь,  яка завітала до бібліотеки, змогла прийняти участь у  справжньому купальському дійстві. Вони дізналися  про магічні обряди купальської ночі, стали учасниками конкурсу-вікторини «Мова квітів», в якому  потрібно було правильно визначити назви рослин, знайти в енциклопедичних довідниках все про їх цілющі властивості та визначити   на карті Київської області місця,  де вони зустрічаються в живій природі. Продовжився конкурс  за межами бібліотеки:  дівчата зібрали вже знайомі трави та сплели купальський вінок. Та головну квітку  цього свята треба було ще відшукати в нашій читальні. Але на жаль, спроби не увінчалися успіхом. Квітка  щастя в бібліотеці не розквітла. Тож на поміч прийшли наші майстрині, які навчили дітей робити цей сакральний цвіт. І поки сміливці ще тільки будуть шукати його, наші читачі уже запалили квітку папороті , виготовлену своїми руками!

 У Купальську ніч, а це якраз середина літа, коли вся природа буяє зеленню, бог Купало благословляє зрілість усього сущого, а серця молодих і юних скріпляє любов’ю. Це час, коли по землі ходить людське щастя, запалюється на папороті Квітка щастя, Бог  відкриває Небесну браму, і всі прагнення людей будуть почуті!
    Знання рідного краю, його історії і культури духовно збагачує людину, виховує повагу до традицій народу.