Соціальне партнерство бібліотеки

У витоків створення конституції. Пилип Орлик

 28 червня в Україні відзначається державне свято - День Конституції України. Цього дня у 1996 році на ранковому засіданні Верховна Рада України прийняла новий Основний закон країни - першу Конституцію незалежної української держави. Варто зазначити, що прийняття Основного Закону держави – це подія, значення якої в житті кожного громадянина важко й переоцінити. Конституція 1996 року стала новим етапом в українському державотворенні , законотворчості та розвитку правового суспільства. 

                Проте пам’ятаймо, що в різні історичні періоди були спроби юридичного оформлення державності.   Це навряд чи стало можливим без героїзму наших пращурів, які багато століть докладали зусиль для створення і розвитку правової і демократичної держави. Сьогодні майже всім відомо, що зародилась вона на теренах нашої Батьківщини, а автором  її був  Пилип Орлик. Людина, яка все своє життя віддала служінню України, намагаючись створити могутню миролюбну державу. Серед українських героїв це постать, яка для багатьох наступних поколінь українців визначила принциповий поступ незалежності України. Втіленням державницьких прагнень гетьмана Орлика в еміграції стали «Пакти і конституції законів і вільностей Війська Запорізького». Оригінальність і переваги Конституції Пилипа Орлика  полягають у поєднанні загальнодемократичних засад із  козацькими традиціями Запорозької Січі. Документом декларувалось зокрема, що Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування, були окреслені державні закони, передбачалося створення представницького органу – Генеральної Ради, йшлося про права  вільних козаків. Обранням Пилипа Орлика гетьманом за кордоном було започатковано нову сторінку в історії українського визвольного  руху.

То ж пропонуємо усім нашим відвідувачам здійснити історичний віраж «У витоків  створення конституції. Пилип Орлик.» і повернутись на триста років назад, щоб дізнатись про першу в світі Конституцію.

                

 Оцінюючи наслідки та значення прийняття Конституції України 1996 року, варто лише подивитись, що зроблено і чого не вдалося, але й замислитися чого б не відбулося, якби ця подія не сталась. Державні нації мають дбати про те, щоб молоде покоління прилучалось до власної історії. Пам’ятати  її – право й обов’язок кожної свідомої людини.

Є на землі події, які не порівнюють ні з чим!

22 червня 1941 року фашистська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Цей день в Україні відзначається як День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни. Наша бібліотека провела годину пам’яті «Є на землі події, які не порівнюють ні з чим!»

Перший удар фашистів відчули саме українські землі. Київ почали бомбити близько чотирьох ранку 22 червня: заводи, військові аеродроми, мости. Під час першого нальоту загинуло 25 осіб, 76 отримали поранення.

   Словами  відомої пісні «Двадцать второе  июня» розпочалась зустріч наших шановних гостей – ветеранів: Дрожжиної Лариси Леонтіївни (учасниці партизанського руху в Україні) та Ніколаєва Олександра Васильовича (учасника Великої Вітчизняної Війни, полковника авіації)  з юними читачами, відпочиваючими в літньому таборі «Калинонька». До речі,  більше півстоліття вважалось, що військовий хіт «Двадцать второе  июня» склав народ. І лише в 2003 році вдалося встановити, що  ці рядки написав Борис Ковинєв – поет із Полтавщини.

    Ця війна залишила глибоку борозну в історичній долі Євро­пи та світу. Її нищівний вогняний вал двічі прокотився  по території України, не обминаючи жодного населеного пункту, жодної домівки. Смертоносний буревій сплюндрував українську землю, позбавив життя, понівечив долі мільйонів людей. Не було сім'ї, яка б не зазнала лиха, не відчула болі втрат.

     І справа не тільки у тому, що минула війна так і не розв'язала низки складних проблем, котрі її спричинили, а й у тому, що вона зав'язала нові заплутані вузли у відносинах між країнами і народами.

    Друга світова - це величезна людська трагедія. І для того щоб ця трагедія ніколи не повторилася ми й організували  зустріч молодшого покоління з безпосередніми очевидцями та учасниками  цих важких випробувань для нашої рідної Землі. Пам'ять усіх загиблих присутні вшанували  хвилиною мовчання. Ми разом молимося і звертаємося до всіх українців із проханням берегти мир, добро і злагоду в Україні.

Політичні висланці долі

20 червня-  Всесвітній день біженців. Донедавна для багатьох українців ця дата, як і саме поняття «біженці», були відверто малозначущими.

Проблема вимушених переселенців, які, приміром, через військові конфлікти на батьківщині, змушені тікати з рідної землі, для більшості із нас була далекою, а тому і переймалися нею здебільшого лише профільні чиновницькі структури та громадські організації. 2014-ий усе змінив. Тепер усе частіше ми говоримо про тисячі біженців з Криму та сходу України. Хоча де-юре вони такими і не є. За офіційним визначенням, біженцем є особа, яка в силу різних обставин вимушена залишити межі рідної країни. Наші переселенці з того ж таки Донбасу кордонів своєї держави не перетинають (принаймні ті, що вважають Україну Батьківщиною). Але їхнє майбутнє та сьогодення – хвилюють українців. І сьогоднішній день – став черговою нагодою, аби привернути увагу громадськості до проблем наших вимушених переселенців.

Тільки за офіційними даними, з окупованого Криму та неспокійного Сходу в інші регіони України вже переселилося близько 38 тисяч наших громадян. Реальна ж цифра у рази більша - запевняють експерти. І якщо конфлікт в Донбасі затягнеться, (а все, мовляв, до того і йде), і за валізи візьметься усе так зване мирне населення регіону - Україна просто не зможе їх прийняти. Тим паче, що чим далі – проблем у вимушених переселенців стає все більше.

-- У зв’язку із подіями на Сході, Крим відійшов на другий план. Нібито уже і проблем там немає. Але на окупованому півострові все ще залишаються люди, які є громадянами України, -- нагадала Олександра Дворецька, представниця кримської правозахисної групи «Дія». – Реальний приклад:  кримські діти, що досягли 16 річного віку і хотіли б отримати паспорт громадянина України – реально не можуть цього зробити. Зі свідоцтвом про народження вони повинні виїхати з Криму, у найближчому відділенні міграційної служби у Херсоні залишити оригінал свого свідоцтва на 31 день, за яких виготовлятиметься паспорт. Як повернутися цій дитині назад в Крим? Як потім приїхати за готовим документом? Єдина відповідь: отримання російського паспорту вас позбавляє купи проблем.

У тих, хто вчасно виїхав з півострова, приводів для головного болю не менше. Проблеми із поселенням, працевлаштуванням – все ще стоять надто гостро. Тимчасовий дах над головами (у санаторіях чи волонтерів) також може зникнути. За місяць-два окупанти з Криму, найімовірніше, не підуть. А от чи опалюватимуться виділені для потреб переселенців дитячі табори та санаторії взимку – питання.         

Те, що зараз хвилює кримчан - скоро можуть відчути на собі і переселенці із Донбасу. Причина: держава, за словами експертів, не має єдиного далекоглядного плану як вирішувати проблеми переселенців.

-- Для людей, що намагаються виїхати зі Сходу, зараз ще не стоїть питання працевлаштування чи ж поселення. Наразі задача максимум для них – зберегти свої життя та виїхати із зони бойових дій, -- каже Юлія Красільникова, співзасновниця ГО «Восток SOS». – Держава у повній мірі навіть не організовує безпечний виїзд усіх охочих громадян.    

Що зробила влада? - На днях парламент проголосував законопроект № 4998-1, яким визначається правовий статус осіб,  вимушених переселенців. Щоправда експерти активність народних обранців не оцінили. «Декларативним» і «неефективним» назвала цей проект Ольга Скрипник, голова Центру громадянської просвіти «Альменда»: «Навіть, якщо його приймуть – він працювати не буде. Адже доведеться добиватись прийняття ще як мінімум 5 додаткових актів Кабміну. Тому громадські організації направили свої звернення до Президента країни з вимогою не підписувати даний Закон, вимагаючи його доопрацювання». Юристка переконує: прийняття цього закону не просто не вирішить уже існуючі проблеми, а створить нові.

Тим часом Ірина Кушнір, представник Омбудсмена,  вважає, що підписувати прийнятий закон таки треба. Щоправда, не приховує: документ потребує доопрацювання. Так само як і інформаційна політика держави. «Усі органи влади повинні працювати на те, щоб інформувати переселенців про можливі місця тимчасового поселення. Подекуди весь тягар лягає на плечі волонтерів. Інформаційна ж політика не повинна обмежуватись функціонуванням «гарячої лінії». Ці дані (куди поїхати, як, до кого звертатися) повинні висіти на всіх вокзалах, бути доступними у всіх громадських місцях».   

Що ж стосується справжніх біженців, з інших країн, то із захистом їхніх прав в Україні уже давно існує чимало проблем. Експерти переконують: систему надання притулку потрібно не просто реформувати, а перевертати з ніг на голову. Зараз же сподіваються, що хоча б на прикладі власних вимушених переселенців, держава доведе, що хоче і вміє захищати їхні права.  

Голос України

Наша бібліотека теж стала зоною інформаційної допомоги для вимушених переселенців, які потребують  уваги та соціального захисту. Читачі: Донченко Лариса Леонідівна (мешканка села Красний  Пахар, Артемівського району Донецької області),  Кузнєцова Каміла Кямран   разом із дітьми Кузнєцовим  Маликом  Олексійовичем  і Кузнєцової  Кароліною Олексіївною (мешканцями  міста Донецька) отримали повну правову консультацію відносно  перебування та адаптації в районі їх тимчасово проживання. Ми допомогли налагодили зв’язок біженців із найближчим  осередком по наданню гуманітарної допомоги. Для переселенців бібліотека не тільки центр інформаційної підтримки, а й місце душевного затишку, де вони мають можливість зв`язатися зі своїми рідними та друзями через Інтернет та просто почитати і відпочити у прохолоді й спокої. Інформуючи громаду,  бібліотека  також  долучає своїх читачів до допомоги сім’ям переселенців.

 

  

Марія Морозенко - співець добра й душевної краси

Літнє дозвілля в нашій бібліотеці продовжується! Цього разу під нашу БІБЛІОПАРАСОЛЬКУ завітала відома українська письменниця, поетеса, член Національної спілки письменників України, лауреат багатьох літературних нагород (конкурсів «Рукомесло», «Сила малого», «Українська сила»), численних пісенних фестивалів та міжнародних конкурсів Марія Морозенко. 

Саме з такою багатогранною особистістю зустрілися дітлахи літнього табору «Калинонька». Юні читачі відразу поринули в атмосферу тепла і позитиву, яку випромінює ця чарівна жінка. Діти із задоволенням вирушили у подорож по казковим країнам, де зустріли « хлопчика Чока, який шукав Країну Щастя», познайомились із «Святковою читанкою» і літературним переказом казки «Дванадцять місяців». А «Чарівна азбука», яка вирізняється легким стилем і влучною римою, навчила швидко відгадувати загадки та запам’ятовувати літери.

Відомий критик і літературознавець К. П. Волинський влучно відмітив: «Познайомившись з казочками Марії Морозенко, я відкрив для себе цікавого, обдарованого поета-казкаря. Головне в тих казках – поетична, «казкова» манера викладу, образність і така приваблива для дітей мелодійність мови. А ще – відчуття дитячої психології (сприймання), ясність образів, сюжетність. Коли читаєш казки Марії Морозенко, в уяві мимоволі постають кращі зразки української літературної казки від Івана Франка, Лесі Українки, Наталі Забіли, Оксани Іваненко…» 

Серед присутніх знайшлись майбутні літератори, які прочитали свої перші твори. Казкарка залюбки поспілкувалася із юними авторами та побажала їм наснаги в майбутній творчості.

А на згадку про незвичайно-позитивну і корисну зустріч письменниця подарувала бібліотеці історичну поему «Княгиня Ольга», яка так потрібна сучасному читачу. До речі, одна із книжок найближчим часом прийме участь у Всеукраїнській акції «Бібліотека українського воїна».

Марія Морозенко належить до тих митців, які патріотично віддані українському слову, об’єднує навколо себе молодь з усіх куточків країни, вчить їх цінувати кожну мить життя і наповнювати його милосердям та людяністю.