Відома і таємнича Батиєвка

У кожної людини є улюблені місця, куди вона приходить знову і знову. Відкривши для себе цей куточок, який стає рідний серцю, ми з часом наповнюємо його неповторними моментами життя: радістю і терпким щемом кохання, умиротворенням самотністю, тихою задумою сонячного дня, безтурботністю весняної прогулянки. 

У Солом’янському районі безліч таких куточків, але саме Батиєва гора - одна із мальовничих височин у Києві. Краса і таємниця приваблює багатьох до цієї місцини. Особливістю Батиєвої гори є те, що з цього місце відкривається краєвид майже на все місто! Історики ж говорять, що ця місцевість ніколи не пустувала, а була заселена людьми з прадавніх часів, адже про це свідчать археологічні розкопки, які знаходять артефакти часів трипільської культури. Розташована Батиєва гора між вулицею Солом`янською і Волгоградською.

Напередодні Дня Києва бібліотека провела у рамках краєзнавчого проекту "Мій Київ" ексурсію-квест «Відома і таємнича Батиєвка». За допомогою нашого книжкового фонду ми підгодовувалися до цієї цікавої розвідки.

Гідом та помічником протягом усього маршруту був друг і читач нашої бібліотеки, екскурсовод, - Кирило Степанець. 

Карта нашого маршруту.

А розпочали ми свій маршрут із відомого усім солом’янцям пам’ятника-паровозу, що розташований на розі вулиць Липківського та Кудряшова.

                         

Перше завдання: потрібно було пояснити, чому в назві паровоза присутні літери ФД.

Здавалося б, завдання не складне, та тільки цей паровоз – машина унікальна. Він лишився єдиним у світі «екземпляром» паровозу „ИС” - „Йосиф Сталін”, що повністю зберігся. У середині 1950-х років, після ХХ з’їзду КПРС, ім’я Сталіна поступово прибирають з назв вулиць, площ, міст, а також техніки. Ось тоді паровоз отримав нову назву – ФД, тобто „Фелікс Дзержинський” (хоча й нова назва не краща за попередню). Наприкінці 30-х – на початку 40-х років минулого століття це були найкращі в СРСР флагманські паровози.

Далі наш маршрут пролягав по невидимим берегах річки Мокра. Краэзнавцям потрібно було знайти маленьку частину річки, яка виходить на поверхню колектора.

А ось і річка Мокра.

На наступній зупинці нас чекало третє завдання: потрібно було пояснити, чому Батиєва гора має саме таку назву.

                          

Батиєва гора - одна з мальовничих височин у Солом'янському районі Києва. Саме на її вершині, згідно з легендою, стояв намет татаро-монгольського хана Батия, звідки він керував атакою на столицю Русі. Насправді походження назви Батиєвої гори не встановлено, із ханом Батиєм, як досі вважалося, ця місцевість не пов’язана. Однак, існує думка, що, можливо назва походить від імені слов’янського Бат, яке давало багато тогочасних назв. Так це чи ні – сказати важко, але те, що це місце варте уваги – стовідсотково – так! 
Учасників подій на кожному кроці чекали несподівані сюрпризи та відкриття.

Занедбане бомбосховище.

На межі ХІХ - ХХ виникло однойменне селище робітників – залізничників. На початку ХХ століття у селищі було 3 вулиці, у 1911 воно вже налічувало 10 вулиць і 1 провулок. Тоді ж сформувалася мережа вулиць, що без змін збереглася донині — близько 15 вулиць і провулків). До 1950-х років вулиці мали назву вулиць-ліній (1-ша лінія, 2-га лінія і т. д.), сучасні назви — з 1950-х років.У 1879 -1909 роках «Батиєвка» входила до Бульварної частини Києва, у 1909-09 – у складі селища Солом’янка. Остаточно включена до меж Києва у 1909 році. 

Але нас більш цікавило історичне планування первісної одноповерхової садибної забудови, значна частина якої збереглася донині. Ми прогулялися основними вулицями цієї місцини: Локомотивною, Провідницькою,Привітною; вулицями Дружна і Радісна - ще одними маленькими артеріями колишнього залізничного селища на горі.

П`яте завдання полягало в тому , щоб знайти дім за адресою : вулиця Кондукторська 23 і завітати в гості до приємної господині Квасницької Галині Григорївни, яка на нас чекала. Ознайомитись із внутрішнім оздобленням старої садиби, яка зберегла дух того часу, та отримати наступне завдання.

Ніби час зупинився в цьому місці.

                        

Читачам потрібно було за картою знайти Докучаєвський тупик та вулицю, в кінці якої знаходиться унікальна церква, розташована в резервуарі паровозного депо.

Сюрпризом була прекрасна панорама нашого району, яка відкрилася перед нами.

Головною несподіванкою нашої краєзнавчої історії була презентація книги нашого помічника, екскурсовода - Кирила Степанця «Нивки». Краєзнавці Києва з задоволенням ознайомились із новинкою.

Останнім пунктом призначення став Солом’янський ландшафтний парк та Кучмин яр (не варто плутати топонім з одним із президентів України).

Київ, місто давнє і загадкове, має неповторну ауру та красиве будь-якої пори. Зупинитися на хвилинку, прислухатися до музики міста запрошують краєзнавці, мандруючи містом та вивчаючи його нові сторінки, адже кожен куточок, кожен будинок, кожна вулиця - це жива історія, невіддільна від сьогодення. Але чи завжди ми звертаємо увагу на дрібниці, які й роблять куточки міста принадними та загадковими. Однією із таких маловідомої місцевості є й Солом`янка.

Краєзнавці Києва приєднуйтесь! Анонси наступних мандрівок Ви побачите на нашому блозі та у представництвах бібліотеки в соціальних мережах.

Дякуємо за увагу!