Хустка - один із символів нашого жіноцтва, символ любові, вірності, прощання та надзвичайної сили оберіг. Це невід'ємна частина нашого минулого. На превеликий жаль, в теперішній час, побачити жінку в якої голова покрита хустиною велика рідкість. Та на душі стає веселіше коли ми знайомимось із людьми котрі, все своє свідоме життя, колекціонують невід'ємний атрибут наших предків - хустину. Величезну колекцію хусток, понад триста, назбирала Людмила Грабовенко, журналіст, член наглядової ради міністерства України, голова національної ради жінок України, Посол миру...
В колекції, пані Людмили, крім хусток, є ще й рушники з різних регіонів. Наших читачів вразили розповіді, адже кожна хустка має свою історію. І це ще не все: була серед хустин - ХУСТКА БАЖАНЬ, якій 300 років!
На "капуснику" звучала новела Ольги Ходацької "Мамина хустка", звісно ж, у виконанні автора. Мабуть кожен із присутніх, слухаючи, згадував своїх близьких та найрідніших.
Звучали і пісні "Хустку мені вишила матуся" (сл. Зоя Ружин), "Прошу відправте мене до бабці на всеньке літо" (сл. Оксана Кузів, муз. Людмила Ященко), та багато інших, у виконанні берегині української пісні Людмили Ященко.
Завжди приємно, коли після заходу виникає багато запитань, люди не хочуть розходитись, можливо ще не все сфотографували, не зі всіма поспілкувались...
Немає коментарів:
Дописати коментар