Легендарні міста Козелець і Чернігів!

Продовжуємо  цикл краєзнавчих подорожей вихідного дня. Цього разу нашу увагу привернула багата своєю історією і незрівнянними пейзажами Чернігівщина. Стародавні храми та інші пам'ятки архітектури, вік яких обчислюється понад тисячу років, мають як загальнодержавне так і світове значення. Це дозволяє назвати Чернігівщину справжньою колискою української історії.

Першим місцем на нашому екскурсійному маршруті - містечко Козелець. Собор Різдва Богородиці -  найпрекрасніше спорудження, що залишила Чернігівській землі історія. Мати Олексія і Кирила Розумовських - Наталія, за свої кошти побудувала тут собор разом із чудовою дзвіницею. Храм був зведений завдяки її вірі і подяки Богу за щасливі долі своїх синів. Цей собор відомий збереженим унікальним дерев'яним іконостасом, який був виконаний за проектом В. Растреллі - прославленого придворного петербурзького архітектора.

Чернігів – унікальне  історичне  місто з незбагненною аурою . Першим на нашому шляху постає Дитинець (Вал) - найдавніша частина Чернігова. Саме тут зосереджено безліч музеїв та історичних пам'яток. 

Серед них – Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В.Тарновського, заснований в 1896 р.: 14 (26) листопада урочисто відкрито Чернігівську губернську вчену архівну комісію і її історичний музей, а наприкінці року губернська земська управа одержала заяву В.В.Тарновського, в якій відомий громадський діяч, колекціонер і меценат пропонував земству прийняти в дарунок колекцію старожитностей і створити на її основі.

Унікальний Спасо-Преображенський собор,  найдавніша пам'ятка архітектури часів Київської Русі, який добре зберігся до наших днів і продовжує функціонувати. Це - не просто окраса Чернігова, святиня давнього Чернігово-Сіверського князівства, а й справжнє архітектурне диво.

Борисоглібський собор – унікальна споруда давньоруського зодчества,  закладений  князем Давидом, хрещеним Глібом – онуком Ярослава Мудрого (XII століття). Собор зберіг в собі риси давньоруського сакрального будівництва. В даний час тут функціонує архітектурний музей. Поруч з собором розташований пам'ятник архітектури XVII століття - Колегіум, який раніше входив в монастирський комплекс.

Чернігівський  колегіум  був одним із  найстаріших середніх учбових закладів, зведений на Лівобережній Україні. Різноманітність стилів, асиметричність споруди, різний архітектурний декор, але гармонічний і цілісний витвір. Колегіум був заснований у 1700 році архієпископом Іоаном Максимовичем за підтримки гетьмана Івана Мазепи.

Дитинець (Вал) - найдавніша та первісна частина міста Чернігова. Дитинцем або Кремлем називалася внутрішня, найбільш укріплена частина стародавніх міст Київської Русі. Це був політико-адміністративний центр, внутрішнє місто, де знаходився княжий двір, військова дружина, проживали бояри і церковна влада.

«Будинок Мазепи», де, згідно з легендами, старий гетьман ховав свою юну кохану Мотрю Кочубей. Найоригінальніша прикраса між вікнами західного фронтону - тризуб, гадають, що цей древній символ ліг в основу сучасного Малого герба України.

Єле́цький  Успенський  монасти́р- один з найдавніших монастирів України, найдревніший і великий монастир Чернігова, розташований на  південно-західному схилі Бо́лдиних  гір. На відстані близько кілометра від центру стародавнього міста - Дитинця. Монастир був заснований в середині 11 ст. князем Святославом Ярославичем у хвойному лісі, звідси і назва - Єлецький. Існує припущення, що на цьому місці, яке називали Єлецькою горою, до заснування монастиря, розташовувався княжий двір - резиденція чернігівських князів дохристиянського часу (один з князів похований поруч в Чорній могилі).

Троїцько-Іллінський монастир, який є резиденцією архієпископа Української церкви Московського патріархату. На території цього комплексу розташована 65-метрова дзвіниця, з якої відкривається приголомшливий краєвид  на місто.

 У 1662 р в Іллінській церкві, що біля Антонієвих печер, сталося диво. Протягом 8 днів з очей ікони Богоматері, що знаходилася там, текли сльози, ніби оплакуючи біди українського народу за часів «Руїни». Ця чудотворна ікона стала причиною великого напливу паломників і архієпископ Чернігівський Лазар Баранович вирішив розширити Іллінський монастир. У результаті на сусідній горі в 1672 році почалося будівництво Троїцького монастиря пізніше об'єднаного з Іллінським і названого Троїцько-Іллінським.