понеділок, 25 квітня 2016 р.

PRO - рух книги

Буккроссинг — світ мандруючих книг


 Сучасний стиль життя дедалі більше витісняє книгу на задній план, адже існує багато інших способів отримання інформації. Проте, всі ми розуміємо — книгу нічим не замінити. Вона формує свідомість, інтелект, моральні якості, збагачує словниковий запас. Однак, любов до книги потрібно виховувати, прищеплювати з дитинства.
 Будьмо відвертими: книги сьогодні — задоволення не з дешевих, тим більше для дітей. Тому потрібно привчати з малечку обмінюватися книжками. З 2002 року у світі діє проект буккроссинг, у якому люди з усього світу обмінюються книжками. Головна ідея буккроссингу — не позбутися книжки, а поділитися чимось дійсно цікавим. Що таке буккроссинг і звідки він пішов?
 Буккроссинг (англ. bookcrossing):
громадський рух, що діє за принципом соціальних мереж;
процес «звільнення» книг. Людина, прочитавши книгу, залишає її в громадському місці (парк, кафе, поїзд, станція метро, але найчастіше — полиця у книгарні чи бібліотеці) для того, щоб інша людина могла цю книгу знайти та прочитати. Спостереження за «подорожжю» книги відбувається через спеціальні сайти в Інтернеті;

квест, гра, захоплююча пригода, непередбачувана подія, можливість познайомитися з різними людьми, знайти цікаву книгу чи загубити її. У неї може грати кожен, хто любить читати й ділитись.
 Головна ідея буккроссингу — не позбутися книжки, а поділитися чимось дійсно цікавим.
 Ідею буккросингу запропонував американський спеціаліст з інтер-
нет-технологій Рон Хорнбекер у травні 2002 року, популярність яко-
го швидко перемістилася за океан і охопила 130 країн, у тому числі
й Україну. Сьогодні в цьому світовому потоці курсує близько мільйо-
на книжок. Фактично цей проект — не що інше, як книжковий клуб,який стирає кордони простору й часу. Лозунг бруккроссерів — «Зробімо світ великою бібліотекою».
 Виділяють декілька видів букроссингу:
буккроссинг безпечних місць (полиця, шафа);
букрей (англ. bookray) — пересилання книги поштою, по ланцюжку, від одного учасника до наступного, часто перетинаючи кордони країн та континентів. Книга не повертається до буккроссера, що відпустив її;
букрінг (англ. bookring) — єдина відмінність від букрея — книгу висилають назад власникові, що відпустив її, тобто утворюється коло (ring).
Найбільшу популярність буккроссинг завоював у Італії. В італійському буккроссингу беруть участь навіть серйозні організації. Наприклад, влада Флоренції подарувала руху 4000 книг, які були поширені по ринках міста й у будинку мерії.
 Буккроссинг проник у Францію з Італії. Цей проект розпочався в березні 2003 року в Салоні книги в Парижі, де було відпущено 2000 книг. В основному вони з’явилися завдяки підтримці муніципалітету Флоренції.
 У липні 2007 року Сінгапур став першою офіційною буккроссинговою країною у світі. Ініціатива була запущена спільно з Національною бібліотекою Сінгапуру.
 Сьогодні рух буккросcингу у світі налічує понад 1 315 911 учасників, 10 529 812 книг перебувають у вільному обміні, а сайт буккроссингу в Інтернеті відвідує понад 25 мільйонів людей протягом місяця.
 Міжнародний сайт буккроссингу показує, що перші книги українцями почали реєструватися десь із 2007 року.
 Згідно з інформацією офіційного сайта «Буккроссингу в Україні» http://bookcrossing.net.ua, у нашій державі на кінець 2014 року на сайті українського буккроссингу було зареєстровано більше 3000 книг, а на міжнародному сайті є приблизно 400 зареєстрованих буккроссерів з України. З українським буккроссингом співпрацюють багато магазинів, кафе, клубів, бібліотек. Вони відкривають безпечні полиці, або зони буккроссингу, тобто місця, де книги залишаються в безпеці.
 Щороку кількість безпечних поличок буккроссингу в нашій країні збільшується. Зараз такі полички можна побачити в багатьох містах України: Києві, Харкові, Миколаєві, Луцьку, Львові, Хмельницькому, Дніпропетровську, Кривому Розі та ін. І хоча в ідеалі буккроссери повинні залишати книги в парках, кафе, поїздах, станціях метро, у нашій країні багато поличок буккроссингу організовують у бібліотеках.
 Час формує нове покоління користувачів бібліотеки, тому бібліотекар повинен володіти, впроваджувати нові методи й форми роботи

Каталог журналів | Шкільний бібліотекар | № 6 (54)
І. В. Чорна

Немає коментарів:

Дописати коментар