Мальовничі куточки Мукачева

У 40-ка км на південний схід від Ужгорода простягається місто Мукачево. Мукачево розташоване на березі річки Латориця. Після Ужгорода це друге за величиною місто в Закарпатті. Через Мукачево проходять великі автомобільні та залізничні магістралі міжнародного значення.

З перших днів війни Мукачево стало «до бою»: людей, які тікали від бомбардувань, зустрічали на вокзалі, годували й скеровували в ЦНАП чи везли на КПП. Або ж поселяли в Мукачеві. До допомоги стали звичайні мукачівці, ЦНАП, Центр громадськості та національних культур (колишній Центр гуманітарної допомоги), управління соцзахисту, Мукачівський державний університет та цілий ряд волонтерських організацій.

Тут багато цікавих пам'яток. Що відвідати в Мукачеві, як не знаменитий замок «Паланок»? У місті збереглася резиденція князів Ракоці - «Білий палац», Свято-Миколаївський монастир часів Київської Русі, будівля міської ратуші початку ХХ століття та ін.

Замок «Паланок»

Мукачівський замок «Паланок» - давня військова фортеця в місті Мукачево Закарпатської області. Це один із найчастіше відвідуваних туристами об'єктів. Замок «Паланок» добре видно здалеку - підґрунтям йому служить пагорб, а точніше - згаслий вулкан, що досягає у висоту близько 68 метрів. Цей пагорб називають Замковою горою. 

Читати далі

Мукачівська ратуша

На центральній вулиці Мукачева височіє красива велична споруда. Місцеві русини називають її «вариською хижею». Це - міська ратуша, пам'ятник архітектури початку ХХ століття, визначна пам'ятка Мукачева. Тут розміщуються органи влади міської ради.

Читати далі

Кафедральний костел Святого Мартіна

Всі, хто приїжджає до Мукачева, звертають увагу на церковну споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича. Це кафедральний костел Святого Мартіна, одна з визначних пам'яток Мукачева. Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.

Читати далі

Кафедральний костел Святого Мартіна

Всі, хто приїжджає до Мукачева, звертають увагу на церковну споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича. Це кафедральний костел Святого Мартіна, одна з визначних пам'яток Мукачева. Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.

Костел Святого Мартіна був побудований в 1904 році та названий на честь одного з найшанованіших святих і покровителя Мукачева - св. Мартіна. До речі, зображення цього святого є на гербі міста. За однією з легенд Мартін поділився своїм плащем з убогим, який виявився самим Ісусом Христом.

Костел Святого Мартіна зводився на місці старого католицького храму, одного з перших культових споруд у Мукачеві. Перлина костелу - старовинна каплиця Святого Йосипа, що датується XIV століттям. Це єдине будова, яка вціліла від колишнього храму. Каплиця виконана в готичному стилі та являє собою кам'яну споруду з вузькими стрілчастими вікнами, укріплену могутніми контрфорсами (опорами). Фасад каплиці прикрашений великою аркою з трояндою та декорований хрестами. До однієї зі стін прибудована кругла вежа, яку вінчає високих чотирикутний дах зі шпилем.

Весняні квіти

 Майстер- клас - це завжди цікаво та захопливо, адже, спочатку дивишся на виріб та сумніваєшся (а чи вийде в мене таку красу створити?), потім берешся за роботу (а раптом вийде?) і отримуєш чудовий кінцевий результат. Так і сьогодні, незважаючи на численні повітряні тривоги, завдячуючи  друзям із Благодійного фонду Карітас Київ,  будучи у сховищі школи №115, відбувся майстер-клас по виготовленню паперових квітів із цукерками. Результат - це чудові квіти зроблені власноруч та задоволені обличчя дітей.

Історія пам'ятки

На центральній вулиці Мукачева височіє красива велична споруда. Місцеві русини називають її «вариською хижею». Це - міська ратуша, пам'ятник архітектури початку ХХ століття, визначна пам'ятка Мукачева. Тут розміщуються органи влади міської ради.

Мукачівська ратуша була побудована в 1904 році. Розробляв її проект і стежив за його втіленням в життя архітектор Янош Бабула. Як стверджують місцеві знавці історії Мукачева, коли закладався фундамент ратуші, в наріжний камінь будівельники замурували листа з інформацію про населення міста та кількість в ньому будівель.

Перше, що впадає в очі при огляді ратуші - виступаюча вперед центральна вежа. Вона квадратна в плані, з високим дахом, що нагадує сигнатурку. Опорою вежі служать різьблені масивні колони. По обидві боки від неї розташовані невеликі вежі-еркери з гордо піднятими до неба довгими гострими шпилями. Цікаве архітектурне рішення - віконні арочні отвори, щообрамляють низ будівлі.

Ратуша в міру прикрашена ліпниною, пілястрами та балкончиками. Тільки щоб підкреслити вишуканість і велич. Другий та третій поверхи взагалі оформлені дуже просто, можна навіть сказати, стримано. Це вам не стиль бароко з його химерністю та пишністю. Не будемо забувати, що цю будівлю з самого початку було задумано як адміністративну.

З трьох сторін вежі ратуші розташовані куранти - це робота годинникаря Йосипа Шовінського. Баштовий годинник виготовлявся за спецзамовленням і був зроблений на совість. На той час це були одні з кращих курантів в Європі, як і сама ратуша. Ось вже більше століття вони все так само чітко відраховують хід часу, як і в той день, коли їхній дзвін вперше пролунав у Мукачеві.

Весняний настрій

Неділя, а це значить, знову майстер-клас в бібліотеці. Сьогодні виготовляли квіти, адже прийшла чудова пора року - весна, і всі очікують на тепло сонечка та буяння трав, цвітіння квітів. Тому не задумуючись про наступні вироби одноголосно вирішили робити квіти. Трошки посидючості, вміння і  отримали чудові вироби, якими можна прикрасити одежу або зробити шпильку для волосся. 

В кого є бажання навчитись  - запрошуємо. Майстер- класи проходять щонеділі о 14.00.

                                                               

Перлина Закарпаття

Мукачівський замок «Паланок» - давня військова фортеця в місті Мукачево Закарпатської області. Це один із найчастіше відвідуваних туристами об'єктів. Замок «Паланок» добре видно здалеку - підґрунтям йому служить пагорб, а точніше - згаслий вулкан, що досягає у висоту близько 68 метрів. Цей пагорб називають Замковою горою.

Коли та ким був побудований замок «Паланок», достовірних джерел немає. За припущенням археологів в ІХ столітті оборонне укріплення вже існувало. В літописах XI століття про нього є згадки. Зокрема, мова про Мукачівську фортецю йде в угорській хроніці «Діяння угрів», коли угорські племена (предки угорців) вдерлися на територію Закарпаття та захопили її. Справа в тому, що в той час Закарпатські землі входили до складу держави Київська Русь. Замок «Паланок» будувався як фортифікаційна споруда, він був покликаний захищати кордон Київської Русі від нападів кочових племен - угрів та половців. Вже тоді він славився своєю неприступністю. Ні половці, ні монголо-татари під проводом хана Батия так і не змогли захопити Мукачівський замок «Паланок».

З ХІV століття при подільському князі Федорі Корятовичі відбуваються значні перетворення, зміни в архітектурі фортеці. Був побудований так званий Верхній замок, в якому розташовувалася резиденція князя. Гармати, встановлені на його бастіонах, захищали замок від вторгнення. У внутрішньому дворі Мукачівського замку був виритий колодязь глибиною 85 метрів. У цей колодязь можна було спускатися східцями. За одним із переказів про Мукачівський замок в колодязі був потаємний хід, що вів до міста. Весь пагорб із замком був оточений ровом та укріплений дерев'яним частоколом - паланком, звідси й пішла назва замка.

Надалі облаштуванням фортеці після князя Корятовича займалися різні правителі - угорські та австрійські. В той час велася запекла боротьба за сфери впливу між угорськими князями та австрійською династією Габсбургів.

З середини XVII століття, а точніше з 1633 року, власником замку «Паланок» став князь Трансільванії Дьєрдь Ракоці, який очолив похід проти австрійців. Після смерті трансільванського князя в 1648 році його дружина Жужанна Лоранфті зводить на Замковій горі Середній і Нижній замки.

Замок «Паланок» не раз опинявся в епіцентрі військових подій. Протягом майже трьох років (1685-1688) його брали в облогу австрійські війська. Це була найтриваліша облога в історії Мукачівської фортеці. Оборону тримала жінка - Ілона Зріні, дружина Ференца I Ракоці. Незважаючи на капітуляцію замку, це була воістину героїчна оборона.

Австрійці не знищили фортецю, навпаки, провели реконструкційні роботи та стали використовувати її у військових цілях. Так, в 1703 році замок «Паланок», колишня власність угорської корони, звернув свої гармати проти Ференца ІІ Ракоці, сина Ілони Зріні, що очолив національно-визвольне угорське повстання. Повстанці здобули перемогу.

 

А замок «Паланок» поступово перетворився на серце Трансільванії зі своїм власним монетним двором, де чеканили угорські монети. У власності Ференца Ракоці ІІ замок «Паланок» перебував аж до 1711 року. Австрійські війська знову захопили замок. Поступово він втратив своє військове призначення. Старовинна фортеця, майорат угорської корони, за який було пролито стільки крові, замок «Паланок» на століття був перетворений у в'язницю для політв'язнів. А після того, як в'язницю закрили, його й зовсім покинули. У 20-ті роки ХХ століття тут розміщувалися військові казарми. Пізніше тут був відкритий музей.

На даний час замок «Паланок» відреставрований. Для відвідувачів працює історичний музей, де зібрані унікальні експонати, предмети побуту городян від найдавніших часів, зброя тощо. В замку розташована картинна галерея, тут представлені роботи сучасних живописців. На особливу ​​увагу заслуговує колекція старовинних ікон. Обов'язково відвідайте унікальну виставку «Дерев'яні церкви Закарпаття».

Легенди замків Закарпаття ( Частина 1)

Багато хто з туристів обирає відпочинок в Закарпатті заради екскурсій його відомими замками. Усі вони зберігають історії — про палке кохання, відважну оборону, мужність і підступність.

А чи знаєте ви їх історію та легенди?

УЖГОРОД – МІСТО З ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ ШАРМОМ (Частина 2)

Закарпатська обласна філармонія

Будівлю на набережній Ужа, в якій сьогодні царює мистецький дух філармонії, оминути не можна. Вона приваблює своїми незвичними формами і навіть кольоровим рішенням фасаду. Синагога була зведена в неомавританському стилі в 1904 р. Призначалася вона для молитов євреїв, тож і збудована була, відповідно, на кошти меценатів з їх числа.

Будівля має багату на трагізм історію, вона навіть була переоблаштована під конюшню для німецьких та угорських військ за часів Другої світової війни! Доведена до аварійного стану, споруда вже ніколи не повернулася до свого первісного призначення. Євреї в Ужгороді були фактично знищені, а радянська влада не забарилася віддати синагогу міністерству культури. Так і народилася Закарпатська обласна філармонія, яка й розміщена тут сьогодні.

Пішохідний міст і річка Уж

Напевно, найкращі краєвиди Ужгорода можна побачити саме тут. Помилуватися прозорими хвилями давнього Ужа, загадати бажання, простуючи пішохідним мостом зі Старого міста в Нове, закріпити декоративний замок «на щастя» на перилах мосту – це основний перелік тих дій, які ви маєте виконати, підкорившись туристичним традиціям Ужгорода.

Міст має давню історію: згадки про переправу через Уж датуються ще XVII ст. А вже у 1896-1897 рр. міст був підсилений металом і став придатним для перевезення вантажів.

Зовсім поруч з мостом, на поручнях огорожі вздовж набережної Ужа, можна побачити найменшу у світі статую Свободи, вага якої – лише 4кг! Цей витвір мистецтва був тут встановлений у 2011р., але вже отримав шалену популярність серед туристів!

Варто завважити, що Ужгород багатий на міні-скульптури. Часто туристи тішаться, змагаючись у їх пошуку, – спробуйте і ви, а раптом натрапите на унікальний телефон, пам’ятник Джону Леннону, цікавих їжачків, Б. Бартока, чи й щось інше?

Вулиця Корзо

Вулиця Корзо в Ужгороді є найдавнішою і відмінною від інших не лише старовинними будівлями та статусом «пішохідної». Тут спостерігається відсутність звичного для міста озеленення, і здається, що таки вдалося потрапити в абсолютно інший, казковий світ.

Назва вулиці Корзо навіть у перекладі з італійської свідчить про її справжнє призначення: «вулиця, де прогулюються». Свого часу тут прогулювалися Другети та інші аристократи, а простим людям вихід на її територію був заборонений. Сьогодні ж будь-які обмеження скасовані. Але вулиця так і є місцем аристократичного духу. Тут царюють невисокі, максимум в три поверхи, будівлі.

Найвідомішою будівлею вулиці Корзо вважають колишню корчму «Білий корабель», яка зараз є житловим будинком із низкою крамниць та кав’ярень на першому поверсі.

Ця споруда розташована на перехресті вулиць Корзо і Волошина, що носить символічну назву «Хрест». Будівля істинної корчми тут проіснувала до пожежі 1902 р., а потім була відбудована у 1909-му. І хоча про справжню корчму свідчить лише назва, «Білий корабель» не втратив своєї знаковості, а Хрест є незмінним місцем зустрічі людей, які прагнуть знайти одне одного в Ужгороді.

А ще, прогулюючись вулицею Корзо, можна здибати пам'ятник ліхтарнику дяді Колі й помилуватися видом на чудовий костел Святого Юрія, розташований на сусідній вулиці Волошина.

Горянська ротонда

Ротонда, яка гордо споглядає життя Ужгорода з його околиці, є пам’яткою архітектури не лише України, але й загальноєвропейського значення. Достеменно про її вік не знає ніхто – вчені й досі намагаються розгадати таємницю її походження. Проте, деякі дослідження угорських вчених датують цю унікальну шестигранну будівлю Х-ХІ ст. Дослідники всього світу стверджують: таких храмів лишилися одиниці по всій планеті!

Тут і досі можна побачити неповторні фрески з 10 сантиметровим шаром фарби, всотаної в поверхню при створенні цих шедеврів. Здебільшого фрески ілюструють Новий Заповіт.

Ходять легенди, що специфіка шестигранності споруди здатна захистити людину від темних сил. Ймовірно, тому споруда змогла крізь усі випробування пронести своє сакральне значення, щоб уже за незалежної України повернути собі звання храму. Горянська церква у різні часи належала римо-католикам та православним прихожанам, а потім ще й побула філією краєзнавчого музею за радянської влади. Тепер ротонда належить Мукачівській єпархії греко-католиків.

Ужгородський ботанічний сад

Ботанічний сад в Ужгороді був заснований у 1948 р. Сьогодні це – пам’ятка садово-паркового мистецтва всеукраїнського значення. Парк за площею порівняно невеликий – лише 4,5га. Проте, його наповнення незвичними рослинами дає розуміння, що це саме той випадок, коли якість в рази цінніша від кількості! Парк налічує майже 4 тис. видів рослин, здатних зростати на відкритому ґрунті, та понад 1000 – тепличних. Серед них – вавилонська верба, магнолія, софора японська, і навіть – папайя, бананові дерева, евкаліпти, пальми тощо. Одних кактусів у ботанічному саду близько 250 видів!

Прогулянка ботанічним садом дасть змогу у затишку небачених досі дерев та квітів зібрати докупи враження від споглядання міста, насолодитися цнотливою тишею і просто помріяти. А для непосидючої малечі зовсім поруч з ботанічним садом облаштована видовищна дитяча залізниця, нещодавно оновлена з урахуванням вимог сучасності!

Можна годинами розповідати про Ужгород, але найкраще, без сумніву, самому побачити всі його дивовижні туристичні принади в прогулянках.

МІСТО З ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ ШАРМОМ (Частина 1)

Ужгород – місто мультикультур, ароматної кави, старовинної архітектури та дивовижних милих міні-пам’ятничків. Це місто натхнення, любові, радості, щирості, відчуттів і толерантності.

Якщо Ви ніколи не були в Ужгороді, то напевне не бачили на власні очі того дива компактності і розміреності, якими дихає цей щедрий на дива обласний центр України. Так повелося, що про Ужгород справіку говорять тільки з додаванням префіксу «най»: найзахідніший, найменший, найкомпактніший, найколоритніший… І цей асоціативний ряд можна продовжувати до безкінечності! Багато хто вважає Ужгород містом сакур.

Одне з міст України, котре з початку повномаштабного вторгнення прийняло тисячі переселенців. Тож, давайте знайомитися з легендарним, по-домашньому привітним для кожного, містом!

Історики стверджують, що Ужгород був заснований ще в 2-й половині ІХ ст. Вже тоді хорвати створили тут ранньофеодальне поселення з повноцінною фортецею. У 903 році в безхмарне життя слов’ян на цих теренах увірвалися штурмом фортеці угорські війська. Згодом тут постало повноцінне містечко, кероване угорцями. Знавці стверджують, що назва міста походить від угорських слів «Унґ» і «вар», перше з яких означає «швидкий», а друге окреслює укріплення або фортецю. Хоча, є й інша версія, яка, усе ж, перегукується і з вищезгаданою: місто так назване на честь річки Уж, угорською – «Унґ».

У 1241-1242 рр. територія сучасного Ужгорода пережила наругу хана Батия, який спалив місто до тла. Згодом, уже в 1318 р., поселення перейшло до власності італійців – графи Другети панували тут майже 4 століття. За їх владарювання постала нова фортеця, а місто впевнено рухалося у напрямку безхмарного розквіту. Великою тривожною плямою по сторінках історії Ужгорода розповзлося релігійне протистояння у ХVI – XVII ст. Саме в цей час змагалися за сфери впливу католицька і реформаторська церкви.

Якщо говорити про той Ужгород, який ми побачимо сьогодні, то це, насамперед, місто-юність. В Ужгороді направду царює особлива атмосфера піднесення, яка завжди асоціюється з вічною молодістю.

Залізничний вокзал

Що б наш допитливий читач не шукав в Ужгороді, але з будівлею залізничного вокзалу йому доведеться ознайомитися фактично одразу. І це знайомство зародить в душі неймовірну цікавість до майбутнього пізнання міста, стане своєрідним зерням, з якого згодом виросте любов до Закарпатської туристичної Мекки. Залізничний вокзал Ужгорода складається із двох будівель: старий вокзал зведений у 1903 р., а новий прибудований до нього у 2004-му і є одним із найкрасивіших серед споруд подібного призначення в Україні.

Ужгородський замок – свідок минувшини і гордість сьогодення

Ужгородський замок по праву має статус історичного серця міста. Саме він є свідком епохи Середньовіччя – збудований ще на межі Х – ХІ ст., він був подарований Другетам, фаворитам угорського короля Карла Роберта, щоб на довгі віки закарбувати в собі міць і велич.

Звісно, за період свого існування замок неодноразово зазнавав перебудов, проте, основні риси зберіг і донині. Зокрема, можна стверджувати, що незмінною лишилася форма замку – неправильний чотирикутних, який і не міг бути «правильним» в умовах рельєфу Замкової гори. До нашого часу збереглися рови, ромбовидні бастіони заввишки до 15м, палац-цитадель в центрі та стіни з бійницями завширшки по 2,5-3м.

Всередині замок вражає розписами, ліпниною та іншими, відновленими у відповідності до кожної окремої епохи, елементами декору.

Нині в замку розміщений Закарпатський обласний краєзнавчий музей, що приваблює туристів багатством своєї експозиції як в стінах замку, так і в підземеллях. А на подвір’ї відвідувач може оглянути криницю глибиною в 36м, з якої мешканці свого часу черпали воду під час облоги.

Найдовша алея Європи – Липова (Сакурова)

Липову алею в Ужгороді створили чехи близько 100 років тому. Нині це – найдовша липова алея в Європі, її загальна протяжність сягає 2,2км. Щороку тут зацвітають 6 сортів лип, і цвітіння їх буяє впродовж усього літа.
Сакури тут з’явилися значно пізніше, ніж липи, та й ростуть вони трішки поодаль від основного розташування липової «фітотерапії» для туристів – на прилеглих вулицях.Проте, сотні сакур на початку травня невтомно скликають до Ужгорода туристів, перетворившись у справжню візитівку міста. До слова, власне сакурова алея в місті з’явилася лише в 2009 р., і теж претендує на звання найдовшої в Європі. Сьогодні Ужгород називають містом сакур, а навесні тут ще й проходить однойменний фестиваль, присвяченій цій тендітній рослині. Але одразу застерігаємо: не поспішайте розчаровуватися, якщо не встигнете до Ужгорода навесні! Він привабливий будь-коли, навіть тоді, коли незбагненну липову алею вкриває хрумкий, по гірському свіжий, сніг. До слова, навіть сніг у цьому місті нагадуватиме ніжні пелюстки цвіту сакури!

Закарпатський музей народної архітектури та побуту

Цікаво, що, на відміну від подібного музею під Києвом (с. Пирогів), Закарпатський музей народної архітектури та побуту розташований безпосередньо в центрі міста! Саме це дає змогу численним туристам дивуватися «селу в обласному центрі», чим, по суті, і є експозиція музею.

Тут, окрім збережених у первозданному вигляді будівель минувшини, зустрічаємо і «мешканців» стародавнього українського села: качок, кіз, овець тощо. І контраст подібної селянської розміреності з прибраними, осучасненими вулицями Ужгорода виявляється настільки яскравим, що відвідини музею не мають жодного шансу на забуття!

Хрестовоздвиженський собор

Хрестовоздвиженський кафедральний собор був і є найголовнішим храмом Ужгорода. Собор було закладено за панування Яноша Другета і зведено у 1646 р. уже після його смерті як місце для єзуїтських молебнів. Проте, у 1773 р., після ліквідації в місті ордену єзуїтів, храм був відданий греко-католикам, за що вони віддають славу Господові у величній давній споруді донині.

Звісно, за час свого існування будівля була неодноразово перепланована, реставрована, доповнена окремими елементами. Так, певні добудови тут з’явилися у 1779 р., шикарний іконостас з арабесками отримав свої мармурові прикраси і риси бароко у 1858 р., а годинник на вежі був прикріплений у 1878 р. Впродовж тривалого часу, аж до 1947 р., на території собору знаходили свій останній притулок єпископи. Останнє поховання на цих теренах стало свідком пори радянських репресій. До слова, за влади комуністичного режиму собор був перетворений в скромну бібліотеку, а до молитов тут повернулися аж у 1991 р.

Найдавніші жанри усної народної творчості

  Прислів’я та приказки є найдавнішими жанрами фольклору. Народ створював їх упродовж багатьох віків. Це перлини мудрості, відображають досвід попередніх поколінь, містять у собі оцінку подій, ставлення до людей, явищ природи, книг, тварин, розкривають взаємини між людьми. Прислів’я та приказки вчать, що потрібно працювати, не лінуватися, поважати старших, бути чесними, не брати чужого, любити і шанувати батьків, рідну землю, Батьківщину. Вони – скринька мудрих і корисних порад. Тематика прислів’їв різноманітна. Вона охоплює всі сфери життя і діяльності людини: науку, культуру, здоров’я, досвід, працю, мораль, вдачу, знання, природу, вчинки. Вони збагачують і прикрашають нашу мову, роблять її милозвучнішою. Вживання прислів’їв і приказок у мові людини свідчить про її багатий словниковий запас, високу культуру, ерудицію. Втім, необхідно вміти доречно використовувати прислів’я і приказки у мові, а не вживати їх бездумно, де потрібно і не потрібно.

Воєнні злочини кремля

24 лютого рівно рік з моменту початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Сьогодні особливо важливо нагадати світові, що росія — не просто правонаступниця радянського союзу у злочинах проти людства, але і країна-терорист. І це далеко не єдиний злочин Кремля.

ЄДНАЄ РІДНА МОВА

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу.

як добре ви знаєте українську мову?

Дорогою через Майдан

Щорічно, починаючи із 2015 року, саме 20 лютого відзначають День Героїв Небесної Сотні.  Пам'ятний день встановлено указом Президента України 11 лютого 2015 року року з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції Гідності (листопад 2013 року — лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України. Та існує ще людська пам'ять, завдяки котрій роками будуть передавати із уст в уста історії людей - учасників Революції Гідності, особливо щемливо звучать та сприймаються вірші написані під час протестів. Сьогодні, кожен хто читав, проживав  та відчував пережите авторами відчуття, відчуття права і свободи!

Людина, байдужа до своєї мови — дикун

Сьогодні українська мова, попри велику кількість носіїв та доволі високий рівень стандартизації в різних наукових граматиках та словниках, належить до тих, чий стандарт порівняно слабкий. Поряд із чинними нормами доволі поширені, при цьому і в авторитетних виданнях, альтернативні норми, чия суть зазвичай полягає в різних компромісах чинних норм з харківськими. Окрім цього, тривала русифікація призвела до того, що багато українців не знає стандартної української мови достатньою мірою. У багатьох комунікативних сферах досі домінує російська мова, зокрема у великих містах півдня й сходу; в ужитку різні форми мішаного мовлення («суржик»), які часто впливають на українську стандартну мову.

То ж пропонуємо перевірити свої знання:

Перевір свою логіку: відгадай дитячі загадки

Більшість експертів з дитячої психології давно зійшлись на думці – загадки є невід'ємною частиною конструктивної програми з розвитку дитини.

По-перше, відгадування загадок сприяє активному розвитку мовлення: дитина починає розуміти, що слово часто має не одне значення, а декілька, що воно може вживатися і в прямому, і в переносному сенсі.

По-друге, цінність загадок полягає в тому, що вони дуже невимушено, граючи розвивають мислення малюка. Щоб дати правильну відповідь, дитина має згадати: де вона «це» бачила, на що «це» схоже, якого «воно» кольору або розміру. Тобто задіяно одразу декілька аспектів пам’яті та концентрації. Загадки, які ставлять питання (Що? Звідки? З чого зроблено?), демонструють різні грані предмета: зупиняють увагу на зовнішній вигляд або вказують на сутність, або на його призначення.

Ми зібрали для вас цікаві та незвичайні загадки, які розраховані на трохи старший вік – спробуйте відгадати їх разом із дитиною! Ви з подивом можете помітити, що на деякі питання дитя знайде відповіді швидше за вас!

Химерні факти про книжки

14 лютого – це не тільки свято закоханих. Це ще й Міжнародний день дарування книг. Він об’єднує всіх, хто любить читати. Цього дня дарують книги друзям та незнайомцям, віддають їх бібліотекам, школам, дитячим будинкам, лікарням чи просто залишають твори друку у людних місцях.

А ви любите різні цікаві факти? Ми дуже! Отож і ловіть від нас вікторину класних фактів про книги та читання:

Сердечко для мами

Щонеділі, в нашій бібліотеці, проходять різноманітні майстер-класи. Ось, і цієї неділі дітлахи із великим задоволенням робили прикраси із кулоном - сердечком, адже незабаром свято Валентина

Правду в приказках шукай

В українській мові дуже багато різноманітних приказок, тому пропонуємо вашій увазі вікторину за допомогою якої можна перевірити свої знання.

                            

Різдвяна мозаїка

Для нас, українців, народні свята та традиції - це скарб, який передається з молоком матері. З особливою ретельністю проходять підготування до свят. Ось і в цьому році, всупереч повітряним тривогам та бажанні ворога зашкодити святкуванню, друзі нашої бібліотеки, хор "Осіннє золото",  підготували і заспівали багато колядок та українських народних пісень. Неймовірна атмосфера, яка не залишила байдужим нікого із читачів, ще довго панувала в приміщенні бібліотеки!!!