Дивовижна та небанальна Львівщина (Частина 2)

 Стільське городище

В кінці I тисячоліття нової ери на теренах Наддністров’я існувала країна слов’ян, відома як Велика або Біла Хорватія. Про неї повідомляв імператор Візантії Костянтин Багрянородний у X столітті в своїй книзі “Про управління імперією”. Згадуються також хорвати і в “Повісті временних літ”.

У селі Стільсько-Миколаївського району львівським археологом Орестом Корчинським була виявлена ​​унікальна пам’ятка археології – Стільське городище, столиця Білої Хорватії. Під час археологічних розкопок знайдені залишки житлових, ремісничих будівель, предмети побуту, господарський інвентар, елементи зброї, обладунки вершника і верхового коня, жіночі прикраси. Частина знахідок відкрита для огляду і зберігається в місцевому етнографічному музеї.

Ведмежий притулок “Домажир”

В Яворівському районі, поблизу села Домажир, в 20 км від Львова, знаходиться ведмежий реабілітаційний центр, метою якого є допомога і порятунок ведмедів з пересувних зоопарків, цирків, готелів і ресторанів.

Площа притулку 20 га, тому умови для утримання тварин тут максимально наближені до природних. Кожен ведмідь має свій особистий вольєр площею мінімум 1 тис. Квадратних метрів. Зараз у притулку перебуває 6 ведмедів.

Між вольєрами побудовані спеціальні туристичні доріжки, тому всі бажаючі можуть спостерігати, як живуть бурі ведмеді в живій природі. Для охорони і надійного утримання звірів по периметру огорожі встановлена ​​система електричного захисту.

Ведмежий притулок Домажир – це не тільки місце, де живуть врятовані ведмеді, а й велике освітньо-рекреаційний простір, де можна взяти участь в цікавих освітньо-розважальних заходах для дітей та дорослих, смачно поїсти в кафе, приємно і корисно провести час з друзями та сім’єю.

Грот Прийма

Урочище Прийма розташоване всього в двох кілометрах від міста Миколаєва Львівської області, але знайти пам’ятник, який загубився серед великого лісу, до недавнього часу було не так вже й просто. Але воно того варте! Кам’яне утворення вражає своєю фантасмагорією – здається, ніби воно побудовано з кісток фантастичних істот.

Грот складається з декількох печер, саме тут вперше на Львівщині були знайдені останки неандертальця. Урочище Прийма вважається найдавнішим поселенням мисливських таборів в печерних умовах материкової України, його вік – понад 45 000 років.

Жовква

Жовква – це дивовижне місто, яке місцеві переконливо називають Винники, а карта Нестеров. У Жовкві основний засіб пересування – це велосипед, який місцеві акуратно залишають на головній площі, поспішаючи помолитися мармурову статую Божої матері перед входом в замок.

Чудово виглядає ренесансний ансамбль забудови історичного центру Жовкви, яка задумувалася як «Ідеальне місто». Збереглося багато історичних пам’яток. Відреставрована ринкова площа, по периметру якої розташовані торгові доми з аркадні галереями.

Перлина Львівщини, в минулому – колиска королів, сьогодні тиха і провінційна, але не позбавлена свого шарму, Жовква привітно чекає гостей в будь-яку пору року.

Кам’янецький водоспад

Найвідоміший водоспад Львівської області – Кам’янецький водоспад. Назва цього красеня походить від гірської річки Кам’янка. Перепад висот падіння води в ньому досягає 6 м. Водоспад Кам’янка складається з одного каскаду, який скельним виступом ділиться на два потоки. Як і більшість водоспадів Карпат, неймовірним Каменецький є навесні і після дощів влітку, тоді він стає повноводним.

Справжнім природним чудом є долина річки Кам’янка. В її околицях можна милуватися цілою низкою природних об’єктів, а саме: водоспади, печери, скелі, мінеральні джерела та ін. Долина стане цікавою як в плані туристичної прогулянки, так і наукової.

Дивовижна та небанальна Львівщина (Частина 1)

У Львові та Львівській області офіційно зареєстрована 251 тисяча переселенців. Міська влада, волонтери та благодійники з перших днів повномасштабної війни активно допомагають переселенцям.

Якщо Київ – столиця України, то Львів – її серце і душа. Старовинне середньовічне місто, що веде свою історію з 13 століття, назване так на честь сина Данила Галицького, що не втратив свого культурного значення і сьогодні.

Золочівський замок

Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок — фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок — музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї.

Сьогодні в стінах відреставрованого і відкритого для відвідувачів у 2009 році палаці розміщена експозиція з фондів Львівської галереї мистецтв. Тут можна ознайомитися з цікавими зразками стилізованих предметів інтер’єру XVII-XVIII ст., мальовничими копіями творів провідних європейських художників, регаліями лицарських орденів, цікавою колекцією мисливських трофеїв.

Олеський замок

Відновлений з попелу та руїн Олеський замок сьогодні залишається найстарішим зі збережених замків Львівської області. З XIV століття замок гордо височить на високому пагорбі і є свідком і учасником багатьох подій, що навічно увійшли в історію. Саме тут в 1629 році народився один з найбільших польських правителів – Ян III Собеський. Вважається, що саме після його народження замок почали переслідувати нещастя: землетруси, пожежі, захоплення, шукачі скарбів, які в жадобі наживи трощили все, до чого не дісталися природа і історія.

Сьогодні музей-заповідник налічує близько 1500 унікальних експонатів. У 11-ти залах розміщені унікальні твори живопису, предмети побуту, прикладного мистецтва, гобелени, оригінальні меблі. Музей може похвалитися найбільшим в Україні збіркою дерев’яної скульптури XIV – XIX століть. В цілому це величезне зібрання унікальних творів мистецтва XIII – XIX століть.

Підгорецький замок

Підгорецький замок – справжній рукотворний діамант в «Золотій підкові Львівщини». Велич та красу замку можна одразу помітити неозброєним оком. Будівля варта самих королів. Вона вражає французькою лаконічністю та італійською розкішшю. Без сумніву, Підгорецька фортеця – одна із найкрасивіших в Європі, водночас містична та загадкова. Королівський дім повний справжнісінькими привидами. Екскурсоводи знають, чим полоскотати нерви найсміливішим відвідувачам. Таємниць у будівлі чимало, всіх їх можна дізнатися, тільки побувавши в незрівнянному Підгорецькому замку.

Краса замку полягає в його розкішному екстер’єрі, тому, перше на що потрібно робити акцент – це його зовнішній вигляд. Споглядання фортеці ввечері дуже заворожує, а вдень можна відвідати виставки та презентації всередині, в підвалах побудови. На жаль, внутрішній вигляд не зберігся, але це майже не впливає на магічну атмосферу замку.

Печерний монастир

Печерний монастир в селі Розгірче – нетипова для нашої країни будівля, поява якї датується ще часами язичників. Згодом місце, де проводилися ритуали, було перероблено під монастир, тут займалися своєю діяльністю монахи-відлюдники.

Перша згадка про скельний монастир доводиться на середину 15 століття – вже тоді про монастир з’являються записи, тут селяться ченці. Про те, що вони проживали тут, свідчать келії, які знаходяться на другому поверсі монастиря. Ймовірно, там монахи і проводили своє дозвілля; на другому поверсі також виявлена невелика кімната, що служила коморою. Другий, основний поверх, відведений під храм. Тут можна знайти старовинні написи і зображення святих, які вирізалися на стінах. Біля входу до монастиря стоять дві скелі, які служать своєрідними воротами до нього.

Фортеця «Тустань»

Тустань – це місце де історію можна повернути назад та стати частиною культури Українського Середньовіччя. 

Здалеку місто-фортеця Тустань нагадує гору з фільму Володар кілець або Хоббіт – вона так само загадково видніється в ранковому тумані, і так само велично підноситься у вечірній час.

Тустань приваблює безліч любителів походів – це благодатна місцевість для того, щоб розташуватися і спостерігати за фортецею біля багаття в вечірніх сутінках. Також, Тустань дуже люблять скелелази і любителі екстриму. Неподалік від Тустані є музей, де можна дізнатися цікаві факти про місто-фортеці.

Архітектурні, історичні памятки Кременця (Частина 2)

Кременецький ботанічний сад

Далі можна прогулятися Кременецьким ботанічним садом. Найцікавіше у саду навесні, коли цвістиме алея магнолій. Історія Кременецького ботанічного саду є не менш цікавою. Адже він найстаріший в Україні. Заснований ще у 1806 році. Основну його частину було вивезено в Київ в університет св. Володимира (Національний університет ім. Т. Шевченка) та ботанічний сад Фоміна.

Проте любителям садово-паркового мистецтва ще є на що подивитися, в ботанічному саду більше тисячі видів рослин.

Санна траса

Санна траса, чи не єдина діюча в Україні. Протяжність траси 1000 метрів. Кілька із 12 віражів можна спробувати будь-кому, хто виявить таке бажання. Цікаве і місце розташування санної траси. Урочище “Гниле озеро”, це місце не тільки для спорту, а й для відпочинку. Тут проводять міжнародні змагання із санкороликів.

Кременецькі музеї

Дізнатися про Кременець можна значно більше, відвідавши Краєзнавчий музеї та родинну садибу Словацьких, нині – обласний літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького.

Фонди краєзнавчого музею налічують понад 50 тисяч експонатів. Тут проводять майстер-класи з народних промислів, можна придбати сувеніри. У літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького є вісім кімнат-залів, кожна з яких присвячена певному періоду життя відомого поета. Цей музей, єдиний в Україні, присвячений життю драматурга.

Костел Святого Станіслава

Костел Святого Станіслава. Велике враження справляє не лише інтер’єр храму, а й оригінальне звучання органу, який створений ще у 1886 році у Вільно. Орган у Костелі Святого Станіслава у Кременці, залишається одним із небагатьох діючих в Україні. Храм розташований по головній вулиці міста – вул. Шевченка. Привертає увагу здалеку мармуровою чашею з барельєфом Богоматері. В костелі є пам’ятник відомому польському поету Юліушу Словацькому.

Кременецькі трампліни

Кременець славиться спортивними досягненнями. Окрім санної траси, у цьому містечку є аж три діючих трампліни. Тут проводять міжнародні змагання. Кременецьким трамплінам надали статусу олімпійської тренувальної бази. Тут можна побачити змагання спортсменів будь-якої пори року, а все тому, що трампліни обладнані штучним покриттям.

Архітектурні, історичні памятки Кременця (Частина 1)

Маленьке містечко на Волині завжди вабило туристів. З початком повномасштабного вторгнення, Кременець постійно наповнюється переселенцями. Ці люди змушені були покинути рідні домівки і відправитись у невідоме. Та, попри це, вони продовжують життя та планують його далі.

Для знайомства з Кременцем, чи Маленькою Швейцарією, як ще його називають, потрібно мати кілька вільних днів.

Замкова гора Бона

Ну, звісно, ж розпочинати знайомство із містом потрібно саме із Замкової гори. На самій горі залишилися руїни замку, в’їзна брама, мури, а основне, відкривається яскрава панорама вигляду на місто. Десь вдалині, за хорошої погоди, можна роздивитися навіть куполи Почаївської Лаври. Внизу, усю частину “Старого міста”, та архітектурний ансамбль Єзуїтського колегіуму.

На горі можна випити келих шампанського і загадати бажання. Усі подружні пари з міста та його околиць влаштовують тут фотосесії та мріють про щасливе подружжя.

Тут збираються любителі сакральних місць. Адже Бону вважають енергетично сильним місцем. Не дарма, це найвища точка Волині.

Комплекс споруд Єзуїтського колегіуму

Архітектурний комплекс споруд Єзуїтського колегіуму, одне із найгарніших місць Кременця, знаходиться по вулиці Ліцейній. Сам архітектурний комплекс складається з двох навчальних корпусів, які прилягають до Собору Преображення Господнього. Це другий об’єкт, де варто побувати у Кременці, коли ви тут вперше. У внутрішньому дворику потрібно зробити кілька пам’ятних фото. Камінні стіни, сходи та балюстрада додають екзотики та навіюють чогось середньовічного.

Катакомби – колишні каменоломні

Далі пропонуємо трішки екстриму. Місцеві катакомби – колишні каменоломні. Хоча вони знаходяться на маловідомій для приїжджих горі Сичівка, але шукати їх – це вже приємне задоволення. Гора з катакомбами знаходиться навпроти Богоявленського монастиря. Для подорожі варто запросити когось із місцевих, до того ж з ліхтариком і теплим одягом. Катакомби – одноярусні, приблизно 100 метрів завширшки і понад 70 метрів довжини. Тут небезпечно, бо можна заблукати, прохолодно навіть у спекотні літні дні, але цікаво. Особливо сподобається тим, хто любить печери.

П’ятницький цвинтар. Козацькі могили

Далі мандруємо на П’ятницький цвинтар (Козацькі могили). Його історія починається ще з XVI століття. Козацькі могили на схилах Чернечої гори, місце легенд та давніх історій. Збереглися навіть кам’яні надгробки у вигляді кобзи. За легендою, це місце поховання козаків.

Дівочі скелі

Дівочі скелі, теж легендарне місце. Легенда про дівчат, котрі сплелися косами і впалим із гори донизу додає цим скелям загадковості. Це місце, яке вабить туристів. Важко повірити, що це все природні утворення, до яких не докладала рук людина. Величезні кам’яні брили та стрімкі вершини нагадують місцями Карпати. Дівочі скелі випробовують навіть місцеві скелелази.

Легенди замків Закарпаття ( Частина 2)

Замки Закарпаття – дуже різноманітні, зовсім не схожі один на одного, але в той же час – унікальні і захоплюючі завдяки своїй історії, своїми легендами, родзинками, справжніми таємницями. Кожен з них – унікальна архітектурна пам’ятка, що збереглася з давніх віків до нашого часу.

Мальовничі куточки Мукачева

У 40-ка км на південний схід від Ужгорода простягається місто Мукачево. Мукачево розташоване на березі річки Латориця. Після Ужгорода це друге за величиною місто в Закарпатті. Через Мукачево проходять великі автомобільні та залізничні магістралі міжнародного значення.

З перших днів війни Мукачево стало «до бою»: людей, які тікали від бомбардувань, зустрічали на вокзалі, годували й скеровували в ЦНАП чи везли на КПП. Або ж поселяли в Мукачеві. До допомоги стали звичайні мукачівці, ЦНАП, Центр громадськості та національних культур (колишній Центр гуманітарної допомоги), управління соцзахисту, Мукачівський державний університет та цілий ряд волонтерських організацій.

Тут багато цікавих пам'яток. Що відвідати в Мукачеві, як не знаменитий замок «Паланок»? У місті збереглася резиденція князів Ракоці - «Білий палац», Свято-Миколаївський монастир часів Київської Русі, будівля міської ратуші початку ХХ століття та ін.

Замок «Паланок»

Мукачівський замок «Паланок» - давня військова фортеця в місті Мукачево Закарпатської області. Це один із найчастіше відвідуваних туристами об'єктів. Замок «Паланок» добре видно здалеку - підґрунтям йому служить пагорб, а точніше - згаслий вулкан, що досягає у висоту близько 68 метрів. Цей пагорб називають Замковою горою. 

Читати далі

Мукачівська ратуша

На центральній вулиці Мукачева височіє красива велична споруда. Місцеві русини називають її «вариською хижею». Це - міська ратуша, пам'ятник архітектури початку ХХ століття, визначна пам'ятка Мукачева. Тут розміщуються органи влади міської ради.

Читати далі

Кафедральний костел Святого Мартіна

Всі, хто приїжджає до Мукачева, звертають увагу на церковну споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича. Це кафедральний костел Святого Мартіна, одна з визначних пам'яток Мукачева. Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.

Читати далі

Кафедральний костел Святого Мартіна

Всі, хто приїжджає до Мукачева, звертають увагу на церковну споруду з трьома високими шпилястими вежами в центральній частині міста, на перехресті вулиць Миру та Духновича. Це кафедральний костел Святого Мартіна, одна з визначних пам'яток Мукачева. Костел оформлений у світло-коричневих тонах. Його найвища головна башта прикрашена годинником, а портал входу декорований склепінчастою аркою та колонами.

Костел Святого Мартіна був побудований в 1904 році та названий на честь одного з найшанованіших святих і покровителя Мукачева - св. Мартіна. До речі, зображення цього святого є на гербі міста. За однією з легенд Мартін поділився своїм плащем з убогим, який виявився самим Ісусом Христом.

Костел Святого Мартіна зводився на місці старого католицького храму, одного з перших культових споруд у Мукачеві. Перлина костелу - старовинна каплиця Святого Йосипа, що датується XIV століттям. Це єдине будова, яка вціліла від колишнього храму. Каплиця виконана в готичному стилі та являє собою кам'яну споруду з вузькими стрілчастими вікнами, укріплену могутніми контрфорсами (опорами). Фасад каплиці прикрашений великою аркою з трояндою та декорований хрестами. До однієї зі стін прибудована кругла вежа, яку вінчає високих чотирикутний дах зі шпилем.

Історія пам'ятки

На центральній вулиці Мукачева височіє красива велична споруда. Місцеві русини називають її «вариською хижею». Це - міська ратуша, пам'ятник архітектури початку ХХ століття, визначна пам'ятка Мукачева. Тут розміщуються органи влади міської ради.

Мукачівська ратуша була побудована в 1904 році. Розробляв її проект і стежив за його втіленням в життя архітектор Янош Бабула. Як стверджують місцеві знавці історії Мукачева, коли закладався фундамент ратуші, в наріжний камінь будівельники замурували листа з інформацію про населення міста та кількість в ньому будівель.

Перше, що впадає в очі при огляді ратуші - виступаюча вперед центральна вежа. Вона квадратна в плані, з високим дахом, що нагадує сигнатурку. Опорою вежі служать різьблені масивні колони. По обидві боки від неї розташовані невеликі вежі-еркери з гордо піднятими до неба довгими гострими шпилями. Цікаве архітектурне рішення - віконні арочні отвори, щообрамляють низ будівлі.

Ратуша в міру прикрашена ліпниною, пілястрами та балкончиками. Тільки щоб підкреслити вишуканість і велич. Другий та третій поверхи взагалі оформлені дуже просто, можна навіть сказати, стримано. Це вам не стиль бароко з його химерністю та пишністю. Не будемо забувати, що цю будівлю з самого початку було задумано як адміністративну.

З трьох сторін вежі ратуші розташовані куранти - це робота годинникаря Йосипа Шовінського. Баштовий годинник виготовлявся за спецзамовленням і був зроблений на совість. На той час це були одні з кращих курантів в Європі, як і сама ратуша. Ось вже більше століття вони все так само чітко відраховують хід часу, як і в той день, коли їхній дзвін вперше пролунав у Мукачеві.

Перлина Закарпаття

Мукачівський замок «Паланок» - давня військова фортеця в місті Мукачево Закарпатської області. Це один із найчастіше відвідуваних туристами об'єктів. Замок «Паланок» добре видно здалеку - підґрунтям йому служить пагорб, а точніше - згаслий вулкан, що досягає у висоту близько 68 метрів. Цей пагорб називають Замковою горою.

Коли та ким був побудований замок «Паланок», достовірних джерел немає. За припущенням археологів в ІХ столітті оборонне укріплення вже існувало. В літописах XI століття про нього є згадки. Зокрема, мова про Мукачівську фортецю йде в угорській хроніці «Діяння угрів», коли угорські племена (предки угорців) вдерлися на територію Закарпаття та захопили її. Справа в тому, що в той час Закарпатські землі входили до складу держави Київська Русь. Замок «Паланок» будувався як фортифікаційна споруда, він був покликаний захищати кордон Київської Русі від нападів кочових племен - угрів та половців. Вже тоді він славився своєю неприступністю. Ні половці, ні монголо-татари під проводом хана Батия так і не змогли захопити Мукачівський замок «Паланок».

З ХІV століття при подільському князі Федорі Корятовичі відбуваються значні перетворення, зміни в архітектурі фортеці. Був побудований так званий Верхній замок, в якому розташовувалася резиденція князя. Гармати, встановлені на його бастіонах, захищали замок від вторгнення. У внутрішньому дворі Мукачівського замку був виритий колодязь глибиною 85 метрів. У цей колодязь можна було спускатися східцями. За одним із переказів про Мукачівський замок в колодязі був потаємний хід, що вів до міста. Весь пагорб із замком був оточений ровом та укріплений дерев'яним частоколом - паланком, звідси й пішла назва замка.

Надалі облаштуванням фортеці після князя Корятовича займалися різні правителі - угорські та австрійські. В той час велася запекла боротьба за сфери впливу між угорськими князями та австрійською династією Габсбургів.

З середини XVII століття, а точніше з 1633 року, власником замку «Паланок» став князь Трансільванії Дьєрдь Ракоці, який очолив похід проти австрійців. Після смерті трансільванського князя в 1648 році його дружина Жужанна Лоранфті зводить на Замковій горі Середній і Нижній замки.

Замок «Паланок» не раз опинявся в епіцентрі військових подій. Протягом майже трьох років (1685-1688) його брали в облогу австрійські війська. Це була найтриваліша облога в історії Мукачівської фортеці. Оборону тримала жінка - Ілона Зріні, дружина Ференца I Ракоці. Незважаючи на капітуляцію замку, це була воістину героїчна оборона.

Австрійці не знищили фортецю, навпаки, провели реконструкційні роботи та стали використовувати її у військових цілях. Так, в 1703 році замок «Паланок», колишня власність угорської корони, звернув свої гармати проти Ференца ІІ Ракоці, сина Ілони Зріні, що очолив національно-визвольне угорське повстання. Повстанці здобули перемогу.

 

А замок «Паланок» поступово перетворився на серце Трансільванії зі своїм власним монетним двором, де чеканили угорські монети. У власності Ференца Ракоці ІІ замок «Паланок» перебував аж до 1711 року. Австрійські війська знову захопили замок. Поступово він втратив своє військове призначення. Старовинна фортеця, майорат угорської корони, за який було пролито стільки крові, замок «Паланок» на століття був перетворений у в'язницю для політв'язнів. А після того, як в'язницю закрили, його й зовсім покинули. У 20-ті роки ХХ століття тут розміщувалися військові казарми. Пізніше тут був відкритий музей.

На даний час замок «Паланок» відреставрований. Для відвідувачів працює історичний музей, де зібрані унікальні експонати, предмети побуту городян від найдавніших часів, зброя тощо. В замку розташована картинна галерея, тут представлені роботи сучасних живописців. На особливу ​​увагу заслуговує колекція старовинних ікон. Обов'язково відвідайте унікальну виставку «Дерев'яні церкви Закарпаття».

Легенди замків Закарпаття ( Частина 1)

Багато хто з туристів обирає відпочинок в Закарпатті заради екскурсій його відомими замками. Усі вони зберігають історії — про палке кохання, відважну оборону, мужність і підступність.

А чи знаєте ви їх історію та легенди?

УЖГОРОД – МІСТО З ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ ШАРМОМ (Частина 2)

Закарпатська обласна філармонія

Будівлю на набережній Ужа, в якій сьогодні царює мистецький дух філармонії, оминути не можна. Вона приваблює своїми незвичними формами і навіть кольоровим рішенням фасаду. Синагога була зведена в неомавританському стилі в 1904 р. Призначалася вона для молитов євреїв, тож і збудована була, відповідно, на кошти меценатів з їх числа.

Будівля має багату на трагізм історію, вона навіть була переоблаштована під конюшню для німецьких та угорських військ за часів Другої світової війни! Доведена до аварійного стану, споруда вже ніколи не повернулася до свого первісного призначення. Євреї в Ужгороді були фактично знищені, а радянська влада не забарилася віддати синагогу міністерству культури. Так і народилася Закарпатська обласна філармонія, яка й розміщена тут сьогодні.

Пішохідний міст і річка Уж

Напевно, найкращі краєвиди Ужгорода можна побачити саме тут. Помилуватися прозорими хвилями давнього Ужа, загадати бажання, простуючи пішохідним мостом зі Старого міста в Нове, закріпити декоративний замок «на щастя» на перилах мосту – це основний перелік тих дій, які ви маєте виконати, підкорившись туристичним традиціям Ужгорода.

Міст має давню історію: згадки про переправу через Уж датуються ще XVII ст. А вже у 1896-1897 рр. міст був підсилений металом і став придатним для перевезення вантажів.

Зовсім поруч з мостом, на поручнях огорожі вздовж набережної Ужа, можна побачити найменшу у світі статую Свободи, вага якої – лише 4кг! Цей витвір мистецтва був тут встановлений у 2011р., але вже отримав шалену популярність серед туристів!

Варто завважити, що Ужгород багатий на міні-скульптури. Часто туристи тішаться, змагаючись у їх пошуку, – спробуйте і ви, а раптом натрапите на унікальний телефон, пам’ятник Джону Леннону, цікавих їжачків, Б. Бартока, чи й щось інше?

Вулиця Корзо

Вулиця Корзо в Ужгороді є найдавнішою і відмінною від інших не лише старовинними будівлями та статусом «пішохідної». Тут спостерігається відсутність звичного для міста озеленення, і здається, що таки вдалося потрапити в абсолютно інший, казковий світ.

Назва вулиці Корзо навіть у перекладі з італійської свідчить про її справжнє призначення: «вулиця, де прогулюються». Свого часу тут прогулювалися Другети та інші аристократи, а простим людям вихід на її територію був заборонений. Сьогодні ж будь-які обмеження скасовані. Але вулиця так і є місцем аристократичного духу. Тут царюють невисокі, максимум в три поверхи, будівлі.

Найвідомішою будівлею вулиці Корзо вважають колишню корчму «Білий корабель», яка зараз є житловим будинком із низкою крамниць та кав’ярень на першому поверсі.

Ця споруда розташована на перехресті вулиць Корзо і Волошина, що носить символічну назву «Хрест». Будівля істинної корчми тут проіснувала до пожежі 1902 р., а потім була відбудована у 1909-му. І хоча про справжню корчму свідчить лише назва, «Білий корабель» не втратив своєї знаковості, а Хрест є незмінним місцем зустрічі людей, які прагнуть знайти одне одного в Ужгороді.

А ще, прогулюючись вулицею Корзо, можна здибати пам'ятник ліхтарнику дяді Колі й помилуватися видом на чудовий костел Святого Юрія, розташований на сусідній вулиці Волошина.

Горянська ротонда

Ротонда, яка гордо споглядає життя Ужгорода з його околиці, є пам’яткою архітектури не лише України, але й загальноєвропейського значення. Достеменно про її вік не знає ніхто – вчені й досі намагаються розгадати таємницю її походження. Проте, деякі дослідження угорських вчених датують цю унікальну шестигранну будівлю Х-ХІ ст. Дослідники всього світу стверджують: таких храмів лишилися одиниці по всій планеті!

Тут і досі можна побачити неповторні фрески з 10 сантиметровим шаром фарби, всотаної в поверхню при створенні цих шедеврів. Здебільшого фрески ілюструють Новий Заповіт.

Ходять легенди, що специфіка шестигранності споруди здатна захистити людину від темних сил. Ймовірно, тому споруда змогла крізь усі випробування пронести своє сакральне значення, щоб уже за незалежної України повернути собі звання храму. Горянська церква у різні часи належала римо-католикам та православним прихожанам, а потім ще й побула філією краєзнавчого музею за радянської влади. Тепер ротонда належить Мукачівській єпархії греко-католиків.

Ужгородський ботанічний сад

Ботанічний сад в Ужгороді був заснований у 1948 р. Сьогодні це – пам’ятка садово-паркового мистецтва всеукраїнського значення. Парк за площею порівняно невеликий – лише 4,5га. Проте, його наповнення незвичними рослинами дає розуміння, що це саме той випадок, коли якість в рази цінніша від кількості! Парк налічує майже 4 тис. видів рослин, здатних зростати на відкритому ґрунті, та понад 1000 – тепличних. Серед них – вавилонська верба, магнолія, софора японська, і навіть – папайя, бананові дерева, евкаліпти, пальми тощо. Одних кактусів у ботанічному саду близько 250 видів!

Прогулянка ботанічним садом дасть змогу у затишку небачених досі дерев та квітів зібрати докупи враження від споглядання міста, насолодитися цнотливою тишею і просто помріяти. А для непосидючої малечі зовсім поруч з ботанічним садом облаштована видовищна дитяча залізниця, нещодавно оновлена з урахуванням вимог сучасності!

Можна годинами розповідати про Ужгород, але найкраще, без сумніву, самому побачити всі його дивовижні туристичні принади в прогулянках.

МІСТО З ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИМ ШАРМОМ (Частина 1)

Ужгород – місто мультикультур, ароматної кави, старовинної архітектури та дивовижних милих міні-пам’ятничків. Це місто натхнення, любові, радості, щирості, відчуттів і толерантності.

Якщо Ви ніколи не були в Ужгороді, то напевне не бачили на власні очі того дива компактності і розміреності, якими дихає цей щедрий на дива обласний центр України. Так повелося, що про Ужгород справіку говорять тільки з додаванням префіксу «най»: найзахідніший, найменший, найкомпактніший, найколоритніший… І цей асоціативний ряд можна продовжувати до безкінечності! Багато хто вважає Ужгород містом сакур.

Одне з міст України, котре з початку повномаштабного вторгнення прийняло тисячі переселенців. Тож, давайте знайомитися з легендарним, по-домашньому привітним для кожного, містом!

Історики стверджують, що Ужгород був заснований ще в 2-й половині ІХ ст. Вже тоді хорвати створили тут ранньофеодальне поселення з повноцінною фортецею. У 903 році в безхмарне життя слов’ян на цих теренах увірвалися штурмом фортеці угорські війська. Згодом тут постало повноцінне містечко, кероване угорцями. Знавці стверджують, що назва міста походить від угорських слів «Унґ» і «вар», перше з яких означає «швидкий», а друге окреслює укріплення або фортецю. Хоча, є й інша версія, яка, усе ж, перегукується і з вищезгаданою: місто так назване на честь річки Уж, угорською – «Унґ».

У 1241-1242 рр. територія сучасного Ужгорода пережила наругу хана Батия, який спалив місто до тла. Згодом, уже в 1318 р., поселення перейшло до власності італійців – графи Другети панували тут майже 4 століття. За їх владарювання постала нова фортеця, а місто впевнено рухалося у напрямку безхмарного розквіту. Великою тривожною плямою по сторінках історії Ужгорода розповзлося релігійне протистояння у ХVI – XVII ст. Саме в цей час змагалися за сфери впливу католицька і реформаторська церкви.

Якщо говорити про той Ужгород, який ми побачимо сьогодні, то це, насамперед, місто-юність. В Ужгороді направду царює особлива атмосфера піднесення, яка завжди асоціюється з вічною молодістю.

Залізничний вокзал

Що б наш допитливий читач не шукав в Ужгороді, але з будівлею залізничного вокзалу йому доведеться ознайомитися фактично одразу. І це знайомство зародить в душі неймовірну цікавість до майбутнього пізнання міста, стане своєрідним зерням, з якого згодом виросте любов до Закарпатської туристичної Мекки. Залізничний вокзал Ужгорода складається із двох будівель: старий вокзал зведений у 1903 р., а новий прибудований до нього у 2004-му і є одним із найкрасивіших серед споруд подібного призначення в Україні.

Ужгородський замок – свідок минувшини і гордість сьогодення

Ужгородський замок по праву має статус історичного серця міста. Саме він є свідком епохи Середньовіччя – збудований ще на межі Х – ХІ ст., він був подарований Другетам, фаворитам угорського короля Карла Роберта, щоб на довгі віки закарбувати в собі міць і велич.

Звісно, за період свого існування замок неодноразово зазнавав перебудов, проте, основні риси зберіг і донині. Зокрема, можна стверджувати, що незмінною лишилася форма замку – неправильний чотирикутних, який і не міг бути «правильним» в умовах рельєфу Замкової гори. До нашого часу збереглися рови, ромбовидні бастіони заввишки до 15м, палац-цитадель в центрі та стіни з бійницями завширшки по 2,5-3м.

Всередині замок вражає розписами, ліпниною та іншими, відновленими у відповідності до кожної окремої епохи, елементами декору.

Нині в замку розміщений Закарпатський обласний краєзнавчий музей, що приваблює туристів багатством своєї експозиції як в стінах замку, так і в підземеллях. А на подвір’ї відвідувач може оглянути криницю глибиною в 36м, з якої мешканці свого часу черпали воду під час облоги.

Найдовша алея Європи – Липова (Сакурова)

Липову алею в Ужгороді створили чехи близько 100 років тому. Нині це – найдовша липова алея в Європі, її загальна протяжність сягає 2,2км. Щороку тут зацвітають 6 сортів лип, і цвітіння їх буяє впродовж усього літа.
Сакури тут з’явилися значно пізніше, ніж липи, та й ростуть вони трішки поодаль від основного розташування липової «фітотерапії» для туристів – на прилеглих вулицях.Проте, сотні сакур на початку травня невтомно скликають до Ужгорода туристів, перетворившись у справжню візитівку міста. До слова, власне сакурова алея в місті з’явилася лише в 2009 р., і теж претендує на звання найдовшої в Європі. Сьогодні Ужгород називають містом сакур, а навесні тут ще й проходить однойменний фестиваль, присвяченій цій тендітній рослині. Але одразу застерігаємо: не поспішайте розчаровуватися, якщо не встигнете до Ужгорода навесні! Він привабливий будь-коли, навіть тоді, коли незбагненну липову алею вкриває хрумкий, по гірському свіжий, сніг. До слова, навіть сніг у цьому місті нагадуватиме ніжні пелюстки цвіту сакури!

Закарпатський музей народної архітектури та побуту

Цікаво, що, на відміну від подібного музею під Києвом (с. Пирогів), Закарпатський музей народної архітектури та побуту розташований безпосередньо в центрі міста! Саме це дає змогу численним туристам дивуватися «селу в обласному центрі», чим, по суті, і є експозиція музею.

Тут, окрім збережених у первозданному вигляді будівель минувшини, зустрічаємо і «мешканців» стародавнього українського села: качок, кіз, овець тощо. І контраст подібної селянської розміреності з прибраними, осучасненими вулицями Ужгорода виявляється настільки яскравим, що відвідини музею не мають жодного шансу на забуття!

Хрестовоздвиженський собор

Хрестовоздвиженський кафедральний собор був і є найголовнішим храмом Ужгорода. Собор було закладено за панування Яноша Другета і зведено у 1646 р. уже після його смерті як місце для єзуїтських молебнів. Проте, у 1773 р., після ліквідації в місті ордену єзуїтів, храм був відданий греко-католикам, за що вони віддають славу Господові у величній давній споруді донині.

Звісно, за час свого існування будівля була неодноразово перепланована, реставрована, доповнена окремими елементами. Так, певні добудови тут з’явилися у 1779 р., шикарний іконостас з арабесками отримав свої мармурові прикраси і риси бароко у 1858 р., а годинник на вежі був прикріплений у 1878 р. Впродовж тривалого часу, аж до 1947 р., на території собору знаходили свій останній притулок єпископи. Останнє поховання на цих теренах стало свідком пори радянських репресій. До слова, за влади комуністичного режиму собор був перетворений в скромну бібліотеку, а до молитов тут повернулися аж у 1991 р.