«Нехай Україна у щасті буя, у тім нагорода і втіха моя»

27 квітня 1904 р. помер Миха́йло Петро́вич Стари́цький

- український письменник, поет, драматург, прозаїк, перекладач, театральний і культурний діяч.

Михайло виховувався у родині дядька, батька композитора Миколи Лисенка.

Навчався у Полтавській гімназії, яка була однією з найкращих. Після переїзду Лисенків до Києва, Михайло разом із Миколою перевелися на фіз.-мат. факультет до Київ. універ-у.

Були членами Київської громади, яку об'єднувала любов до нашої літ-ри, мови, музики, історії.

Разом з М. Драгомановим та П. Косачем відкрили власним коштом недільні школи та бібліотеки, працювали у них.

Новорічні свята 1861р. провели у свого товариша, автора гімну України П. Чубинського.

Під час перепоховання Т. Шевченка, київські студенти М. Драгоманов, П. Косач, Т. Рильський, Лисенко зі Старицьким упряглися в траурний віз і Ланцюговим мостом, а потім Дніпровською набережною доправили його до церкви Різдва на Подолі.

Автор пісні "Ніч яка, Господи, місячна, зоряна,Видно, хоч голки збирай" - Старицький.

Разом з М. Лисенком організував «Товариство українських сценічних акторів».

Записані народні пісні видавав у обробці М. Лисенка, писав лібрето до Лисенкових опер .

Під тиском імперської влади М.Старицький  припиняє громадську діяльність .

У 1883 р. Старицькому запропоновали очолити першу національну професійну трупу (театр корифеїв). Запросили його як мецената. Драматург продав свій маєток і всі кошти витратив на потреби трупи: актори отримували гонорари більші, ніж на імператорській сцені, мали найкращі декорації та костюми. Театр Старицького гастролював по всій Росії з величезним успіхом.

М. Старицький переробляв п'єси ін. авторів та інсценував прозові твори : «Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба», «За двома зайцями», та ін.

Значною подією було видання «Гамлета» В. Шекспіра у його перекладі.

Джерело: https://uk.m.wikipedia.org/wiki/