Назву ділянки Хрещатої долини, за якою проходив піщаний шлях між печерськими воротами (сучасний Майдан Незалежності) та старою Васильківською дорогою.
И.Шишкин Пески
Місце на початку XIXст. вважали глухим але, не самим небезпечним. Хоча на окраїні Пісків вже починалася яриста Бесарабка – тодішній притулок босяків і бандитів, далі занедбане Лютеранське кладовище, а слідом і зовсім весь простір від Пісків та Бесарабки до монастирів займав майже суцільний ліс. Так що, діставшись, засвітло до Пісків, прочани, які ходили тими стежками до Видубицького монастиря чи Лаври, вже майже були впевнені, що з ними «до брами», нічого не трапиться. Коротше - репутація у місцевості була не погана. Може бути таке що її звали ще “світлі піски”. Хоча, можливо, її зробив просто світло- жовтий колір київських глиноземів.
«Київські гори - писав доктор медицини Іоганн Лерхе, бувши проїздом у Києві, - складаються більшою частиною, з жовтуватої глини, особливо біля Старого міста, пісок настільки дрібний, як борошно». Цікаво, що цим самим «київським піском» було модно посипати долівку в міських хатах київської губернії, їм згодом навіть… торгували на базарах. Що ж до території Пісків - її почали забудовувати в 30-х роках XIXст.
Немає коментарів:
Дописати коментар